Chernobyl: 40 Years Later… (1986–2026) : Monograph / S. I. Tabachnikov, O. A. Panchenko, V. V. Babiienko, O. S. Osukhovska , et al. ; Under the General Editorship of S. I. Tabachnikov. – Sherman Oaks, CA: GS Publishing Services, 2026. – 272 p.

РОЗДІЛ І. Глава 1. 53 У перший період екстремальний стресовий вплив, хоч і розвивався протягом кількох днів, проте торкався вітальних основ існування, і як відповідь на нього, формувалися відносно однотипні реакції, що визначалися в основному різного ступеня вираженості тривогою і страхом. На відміну від першого, у другому періоді у формуванні психічної дезадаптації більшого значення мали преморбідні осо- бливості особистості загалом, що можна пов’язати із тривалістю стресового впливу. У цей час «сенсибілізований» попереднім екстремальним впливом нервово-психічна діяльність опинилася під сильним впливом «другого стихійного лиха»: втрати будинку, майна, роз’єднання з близькими, важких побутових умов. Зазна- чені психогенні чинники впливу були розтягнуті у часі і мали дві якісні характеристики, суттєві психологічні механізми психіч- ної адаптації і дезадаптації. З одного боку, це невизначеність розв’язання ситуації у часі, з іншого – впевненість у її завершенні, гарантованої державою. Друга з названих особливостей зумо- вила мобілізацію механізмів адаптації та значною мірою спри- яла зупиненню розвитку психогенних розладів на рівні неглибо- ких, клінічно неструктурованих, переважно позаособистісних, астено-афективних станів. Ці стани, що визначили порушення психічної діяльності, були детерміновані під гострою загро- зою здоров’ю, стресогенність знижувалася системою захисних заходів та обмеженням робочого часу в небезпечній зоні. У третій період продовжує існувати суб’єктивно значущий фактор загрози здоров’ю, у зв’язку зі знаходженням на забруд- неній під час аварії, але не повністю дезактивованій території. Цей чинник хіба що стабілізувався, придбав постійність, увій- шов у повсякденне життя, у зв’язку з чим з’явилася можливість інтелектуальної «переробки» ситуації, власних переживань і відчуттів. Довготривалість стресу, брак інформації про його три- валість, прогноз, реальний вплив на здоров’я можливих заходів усунення – все це визначило перенапругу та демобілізацію механізмів адаптації. Поряд із неспецифічними психогенними розладами, що зберігаються, в цей період починають перева- жати особистісні, характерологічні форми дезадаптації, що спо-