Chernobyl: 40 Years Later… (1986–2026) : Monograph / S. I. Tabachnikov, O. A. Panchenko, V. V. Babiienko, O. S. Osukhovska , et al. ; Under the General Editorship of S. I. Tabachnikov. – Sherman Oaks, CA: GS Publishing Services, 2026. – 272 p.

ЧОРНОБИЛЬ: 40 РОКІВ ПОТОМУ… 56 У ряду осіб гострі психічні розлади досягали клінічно окрес- леного рівня реакції і виявлялися неконтрольованою тривогою, страхом захворіти на променеву хворобу, які досягали ступеня вираженого фобічного нападу. Розвивалися також помилкові симптоми променевої хвороби, при яких хворі, що надійшли до терапевтичного стаціонару, ставали знерухомленими, «готува- лись до смерті». На відміну від істинних фобій, ці стани були поз- бавлені елементів чужості і за своєю структурою та залученням ідеаторного компонента наближалися до надцінних уявлень В інших спостереженнях симптоматика психогенно-реак- тивного складу була близька до короткочасних патохаракте- рологічних реакцій і виражалася в гострому розвитку підви- щеної збудливості, гнівливості, злісності, брутальності, які швидко купувалися після виведення людини з небезпечної зони. Істеричні розлади були нечисленними, і лише в пооди- ноких випадках відзначалися конверсійні прояви: парапарез, блефароспазм та тикоподібні рухи. У другий період аварії у міру розвитку подій та усвідомлення ситуації виявлялися різні форми та варіанти розладу, що носять переважно доклінічний характер (астенічні реакції, порушення сну, вегетосудинні прояви), а також психогенно зумовлені субде- пресивні реакції та стани. Обстежуваний контингент, залежно від характеру стресових впливів та особливостей професійної діяль- ності, на цьому та наступному етапах було розділено умовно на дві групи: працівники ЧАЕС, які перенесли аварію, та особи, які приїхали на ліквідацію наслідків аварії. Провідним стресогенним фактором для працівників ЧАЕС були, поряд з радіаційною небезпекою, що зберігається, втрата будинку, руйнування основи існування, ламанняжиттєвого стере- отипу, розділ сімей, невизначеність майбутнього. Напружена тру- дова діяльність стала менш дезадаптуючим фактором, ніж переб- ування в міжвахтовому періоді, коли людина виявлялася наданою сама собі і постійно інтелектуально «переробляла» ситуацію. Для контингенту, який прибув на ліквідацію наслідків аварії, на першому місці стояла незвичайність трудової діяльності в умовах загрози життю і здоров’ю, що зберігається, пов’язаної