Chernobyl: 40 Years Later… (1986–2026) : Monograph / S. I. Tabachnikov, O. A. Panchenko, V. V. Babiienko, O. S. Osukhovska , et al. ; Under the General Editorship of S. I. Tabachnikov. – Sherman Oaks, CA: GS Publishing Services, 2026. – 272 p.

РОЗДІЛ І. Глава 1. 83 Таблиця 1.4. Вплив середніх та малих доз іонізуючої радіації на здоров’я людини (Bertell R., 1985) Доза на все тіло, Гр Надшвидкий результат Віддалений результат 0,1-0,5 Більшість немає реакції. У чутливих розвивається краща хвороба Ураження лімфоцитів та нейтрофілів. Передчасне старіння. Генетична поразка потомства. Збільшення ризику виникнення раку. До 0,1 Немає реакцій Передчасне старіння. Збільшення числа невеликих мутацій (пов’язаних з астмою, алергіями тощо) у потомстві. Додатковий ризик виникнення раку. Виникнення каліцтв у потомстві. З’ясувалося також, що дія радіації на здоров’я може залежати від тривалості впливу: та сама доза радіації, що отримується за короткий проміжок часу, викликає менші ураження, ніж доза, отримана за тривалий період (Nussbaum R Н. et al., 1996). Для кожного організму в кожний момент часу рівень прийнят- но-небезпечного опромінення буде різним. На думку більшості радіобіологів, ефект малих доз опромінення експерименталь- ним шляхом виявити неможливо. Дози опромінення ліквідаторів стали систематично оцінюватися лише після 01 липня 1986 р., у більш ранні терміни вони орієн- товно визначалися за потужністю експозиційної дози та часу перебування у полях випромінювання, зазвичай, не індивіду- ально, а групи людей. Особи, які перенесли гостру променеву хворобу (ГПХ), у перші 3–5 років спостерігалися переважно у клініці. Надалі вони були переведені для спостереження в Український національний центр радіаційної медицини (УНЦРМ) нині – державна установа «Націо- нальний науковий центр радіаційної медицини, гематології та онкології Національної академії медичних наук України», за винят- ком десяти осіб із найбільш тяжкими місцевими променевими ураженнями, які потребують повторних оперативних втручань. Спостереження розглядалися у плані верифікації ГПХ у 134 осіб та подальшої оцінки стану здоров’я у тих, хто вижив. На