Chernobyl: 40 Years Later… (1986–2026) : Monograph / S. I. Tabachnikov, O. A. Panchenko, V. V. Babiienko, O. S. Osukhovska , et al. ; Under the General Editorship of S. I. Tabachnikov. – Sherman Oaks, CA: GS Publishing Services, 2026. – 272 p.

ЧОРНОБИЛЬ: 40 РОКІВ ПОТОМУ… 84 кінцевий термін спостереження з життя пішли ще 25 осіб (28 – у гострому періоді), і в цій групі в даний час мають залишатися 84 особи. У них оцінюються наслідки перенесеної променевої хвороби та вплив на стан здоров’я інших захворювань і фак- торів ризику, які супроводжували їх протягом 25 років спосте- реження. Особливим завданням було встановлення рівнів доз і спектра випромінювання, що спричиняв важкі поширені про- меневі ураження шкіри, що спостерігалися у половини хворих на ГПХ. Найбільша складність щодо оцінки здоров’я виникла щодо УНЛА. У 1986 році в колишньому СРСР було створено перший варіант Всесоюзного медико-дозиметричного регістру осіб, які зазнали радіаційного впливу внаслідок аварії на ЧАЕС. Серед УЛНА на ЧАЕС не було виділено особливо групу осіб, які працювали з 26 квітня до 1 липня 1986 року, для якої була можлива інгаляція ізотопів йоду з найменш точною оцінкою доз зовнішнього опромінення. Як правило, ліквідатори поділя- лися на групи відповідно до року роботи (1986–1987 та наступні) у зоні ЧАЕС. Науково повною мірою не обґрунтовано підрозділ УЛНА за рівнемдоз на дві підгрупи із середньоюсумарноюефек- тивною дозою менше 15 м З в, у яких вивчалася частота лейкозу. Вузький діапазон відмінностей у дозах та відносна точність її визначення роблять ці зіставлення, з погляду авторів книги, неспроможними. Це рідкісне захворювання виявлялося у всієї групи УЛНА із частотою 1–3 випадки на рік. Авторами були зро- блені висновки про деяке зростання цієї форми захворювань у осіб з дозою більше 15 сЗв у перші 5-ю років від моменту аварії. Закономірного зростання онкологічної захворюваності у насе- лення та УЛНА на ЧАЕС не було виявлено. Відзначалася підвищена захворюваність на найбільш по- ширені в загальній популяції хвороби – серцево-судинну, нервову та травну системи, опорно-руховий апарат. Особливо очевидним стало це почастішання в 1990-ті роки, коли поряд з ефектом розширеної диспансеризації контингенту далося