Proceedings of the International scientific and practical conference ― Cambridge Science and Education Conference‖ (February 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2026. - 289 p.

238 В останні десятиліття в Україні спостерігається зростання смертності від серцево-судинних захворювань, що негативно впливає на величину середньої тривалості життя населення [7]. Додатково до значної кількості захворювань, для яких притаманним є ураження серцевого м‘язу та/або клапанного апарату [2-4], лідируючу роль цьому процесі грає ішемічна хвороба серця (ІХС), і найбільше – гострий інфаркт міокарда (ГІМ) [10]. Слід відзначити при цьому залучення судинної стінки до опосередкування патологічного процесу [5, 15, 17-19, 21]. Внаслідок нього вмирає приблизно 35% пацієнтів, причому трохи більше половини з них – на догоспітальному етапі [6]. Ще 15-20% хворих, які перенесли гостру стадію, помирають протягом першого року [9]. Ризик смертності у постінфарктних пацієнтів навіть через 10 років у 3,5 рази вищий, ніж у осіб, які не переносили його [9]. У зв'язку з цим проблема оптимального лікування таких хворих залишається дуже актуальною. Перші результати зниження смертності хворих з ГІМ з елевацією сегмента ST вдалося досягти завдяки успіхам, пов'язаним із застосуванням тромболітичної терапії (ТЛТ), яка з початку 90-х років почала активно використовуватися за кордоном [16], а з початку 2000 р.р. – й в Україні [8]. З 2010-х років у практику увійшов ще один метод, що дозволив знизити летальність, - перкутанне коронарне втручання (стентування) – малоінвазивний спосіб реканалізації інфаркт-залежної коронарної артерії. В даний час ці два методи є визначальними в сучасній тактиці ведення хворих на ГІМ (STEMI) та проведено чимало досліджень щодо їх порівняльної ефективності [11], результати яких показали, що обидві тактики не взаємовиключні і навіть можуть доповнювати один одного. Подальші дослідження показали, що збільшити реканалізація при ТЛТ можливо при проведенні так званого «раннього» тромболізису (наприклад, на догоспітальному етапі в машині швидкої допомоги), при цьому можна досягти результатів, порівнянних з ангіопластикою і стентуванням [14]. Однак, слід зазначити, що не тільки цього першого тижня небезпека реоклюзії досить велика, за літературними даними вже близько 2-х десятиліть