Proceedings of the International scientific and practical conference ― Cambridge Science and Education Conference‖ (February 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2026. - 289 p.

239 доведено, що через 6-12 год. вона виникає в 5-12% хворих, через 30 днів – в 10- 25%, а ще через 3-6 місяців – в 25-35% [12] тобто. у період, коли хворий як пройшов госпітальний етап реабілітації, а й виписався додому. Крім того, необхідно наголосити, що вищеописана схема ад'ювантної терапії рекомендується хворим не старше 75 років та вагою не <60 кг у зв'язку з доведеним ризиком «великих» кровотеч [14l]. У зв'язку з цим в даний час пошук методів пролонгування гіпокоагулюючого потенціалу крові у хворих після ТЛТ на пізньому стаціонарному та постстаціонарному етапах реабілітації продовжують бути актуальними, особливо з урахуванням безпеки у осіб віком від 75 років та зі зниженою масою тіла, а також для хворих з протипоказаннями для тривалої антикоагулянтної шлунково-кишковим, внутрішньочерепним та внутрішньоочним, необхідність спільного застосування з нестероїдними препаратами, тяжкі форми печінкової недостатності, алергічні реакції). З цієї точки зору особливий інтерес представляє магнітотерапія (МТ), яка має давно доведений антиангінальний, гіпокоагулюючий, гіпотензивний, антирадикальний ефект, що покращує мікроциркуляцію [1, 20], але, головне, - посилює дію лікарських засобів та «утримує» ефект від 3 до 6 місяців після проведення курсу [1]. Крім того, МТ є одним із найбезпечніших преформованих фізичних факторів, що може застосовуватися у пацієнтів у будь-якому віці, з будь-якою масою тіла, причому на стаціонарному та амбулаторному етапах реабілітації. Мета роботи - вивчення ефективності магнітотерапії, спрямованої на покращення коагуляційного потенціалу крові та фібринолітичної активності у хворих на гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST після тромболізису на стаціонарному етапі реабілітації. Матеріали та методи. Для клінічного спостереження були залучені 80 хворих на гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST. Ці пацієнти були рандомізовані на 2 групи. 1 групу склали 40 хворих, яким застосовували тромболітики з ад‘ювантною