Proceedings of the International scientific and practical conference ― Cambridge Science and Education Conference‖ (February 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2026. - 289 p.

240 терапією разом із стандартними серцево-судинними препаратами. 2 групу склали 40 хворих, яким додатково призначали курс магнітотерапії. У всіх пацієнтів аналізували коагуляційний потенціал крові, включаючи коагуляційний та антикоагуляційний ланцюги разом зі стандартними показниками фібринолітичної активності. Отримані результати обчислювали статистично. Отримані результати та їх обговорення. Після курсу магнітотерапії (МТ) у показників зовнішнього та внутрішнього механізмів зсідання крові відзначалася тенденція до гіпокоагуляції – показник міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) дорівнював 1,78±0,05 до лікування та 1,86±0,05 після лікування, величина активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ) становила 28,95±0,71 до лікування та 30,48±0,69 після лікування, відповідно. При цьому слід наголосити, що якщо МНС у контрольній групі перед випискою мав тенденцію до гіперкоагуляції, то АЧТЧ – погіршувався достовірно (p<0,05). Таким чином, після використання МТ обидва стандартизовані показники згортання ланки гемостазу змінили свою спрямованість і набули хоч і недостатньої для рекомендованих значень при ГІМ, але стійку тенденцію до гіпокоагуляції. Вивчення протизсідаючої ланки системи гемостазу показало, що при значному її пригніченні до лікування після курсу МТ сталася достовірна зміна спрямованості до активації. Про це свідчить зниження толерантності плазми до гепарину за рахунок подовження її часу (6,64±0,15 хв. до лікування та 7,22±0,13 хв. після лікування, р<0,05). Поліпшення активності протизгортальної ланки гемостазу побічно свідчить про зниження гіперкоагулюючого потенціалу крові, а в комплексі з ланкою, що згортає, – про нормалізацію динамічної рівноваги між ними. Аналогічний результат продемонстрував також аналіз фібринолітичної системи крові, який виявив спрямованість її нормалізації. Так, час еуглобулінового лізису через 2-3 дні після відміни гепаринотерапії становив 402,2 ± 20,3 хв., що свідчило про зниження фібринолітичної активності крові, а