Proceedings of the International scientific and practical conference ― Cambridge Science and Education Conference‖ (February 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2026. - 289 p.

241 після курсу МТ стала відзначатися тенденція до нормалізації цього показника – 380,6±25,4 хв. (Р>0,05). Отже, у хворих з ГІМ з підйомом сегмента ST після проведення курсу тромболітичної терапії та гепаринотерапії досить швидко (наприкінці першого – початок другого тижня) нормалізується активність обох ланок функціональної системи згортання крові, що динамічно змінюється. Це було виражено у вигляді активації ланки гемостазу, що згортає, у вигляді зниження активності протизгортальної системи крові і помірного пригнічення активності фібринолізу. Важливо, що подібні зміни системи зсідання крові зберігаються протягом усього стаціонарного періоду, наростаючи до кінця госпіталізації (25- 30 день перебігу ГІМ). Все разом це свідчить про схильність системи згортання крові у пацієнтів з ГІМ з підйомом сегмента ST до гіперкоагуляції та збільшення ризику ретромбозу в даний період часу, що є суттєвим ризиком їхньої раптової загибелі. Нами у зв'язку з цим були зроблені спроби профілактики даного ризику гіперкоагуляції простим і безпечним методом магнітотерапією, немедикаментозним, для якого показано гіпокоагулюючу та пролонгуючу дії. Отже, додаткове застосування магнітотерапії в курсі лікування гострого інфаркту міокарда у відібраних хворих вплинуло на функціональну активність системи гемостазу, що усунуло ризики гіперкоагуляції та можливого ретромбозу після виписки пацієнтів з клініки. На наш погляд, це перший важливий момент під час обговорення отриманих результатів. В цілому, наші дані доповнюють наші попередні результати, в яких спільне застосування магнітотерапії і ω-3 поліненасичених жирних кислот індукувало антиоксидантну дію в курсі перебігу стабільної стенокардії [20] і певним чином відповідають результатам досліджень, в яких були узагальнені ефекти постійного магнітного поля внутрішньосудинного пристінкового тромбоутворення та зниження в'язкості крові за допомогою впливу на ферментативні процеси, електричні та магнітні властивості клітин крові, що беруть участь у гемокоагуляції [22, 23].