Proceedings of the International scientific and practical conference ― Cambridge Science and Education Conference‖ (February 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2026. - 289 p.

64 виходить за межі індивідуальної психології та набуває значення елементу системи військового управління. Емоційна компетентність військового лідера у сучасних умовах перестає бути другорядною психологічною характеристикою або м‘якою навичкою (soft skill) і перетворюється на критично важливу професійну здатність, що безпосередньо впливає на якість ухвалення рішень, стійкість підрозділу та збереження особового складу. Емоційний самоменеджмент є базовою складовою емоційного інтелекту командира (лідера) і визначає його здатність керувати власним внутрішнім станом у складних, кризових і бойових ситуаціях. Відповідно до доктрини військового лідерства, емоційна компетентність – це здатність військового лідера до визначення в певний момент часу психоемоційного стану свого або підлеглого для усвідомлення його впливу на поведінку та подальшого коригування з метою досягнення емоційного балансу [3, с. 28]. По суті йдеться про управління внутрішнім ресурсом. Командир на війні – це не лише організатор, а й носій психологічної стабільності підрозділу. Емоційна компетентність має дві основні складові: 1) особистісна (у керуванні собою), яка передбачає розуміння себе, саморегуляцію і мотивацію; 2) соціальна (у встановленні взаємин), яка охоплює емпатію та соціальні навички. Здатність дивитись на речі з іншої точки зору, співпереживати, розуміти емоції та почуття іншої людини дозволяє військовому лідеру краще дбати про підлеглих. Емоційно компетентні та емпатичні лідери дбають про людей, надаючи можливість відпочинку, навчання, спорядження та будь-яку іншу підтримку, необхідну для збереження життя в бою та виконання завдання. Емоційний самоменеджмент військового лідера можна визначити як усвідомлену здатність розпізнавати власні емоції, контролювати їхній вплив на поведінку та рішення, зберігати внутрішню рівновагу й професійну адекватність у ситуаціях високого стресу, ризику та моральної відповідальності.