Proceedings of the International scientific and practical conference ― Cambridge Science and Education Conference‖ (February 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2026. - 289 p.

67 (лідери – І.К.) можемо впоратися з неминучими невдачами, розчаруваннями та помилками, із якими стикаємося на шляху до будь-якої вартісної мети. Ми можемо побачити приховані нагоди або корисний урок у провалі й рухатися далі‖ [2, с. 59]. У діяльності військового лідера емоційна витривалість як прояв внутрішньої мотивації проявляється у вмінні діяти не лише на піку емоційного підйому, а й у періоди виснаження, втрат і тривалої напруги. У реаліях російсько-української війни командир часто перебуває в умовах: 1) хронічного стресу; 2) дефіциту ресурсів; 3) моральних дилем; 4) відповідальності за життя підлеглих. Емоційний самоменеджмент у таких умовах проявляється як внутрішня дисципліна , здатність тримати фокус на місії та цінностях навіть тоді, коли емоційний ресурс вичерпується. Емоційно нестабільний командир, навіть за високого професійного рівня, не здатний довго зберігати авторитет і довіру. Підлеглі тонко відчувають емоційний стан командира і реагують на нього швидше, ніж на формальні накази. Тому управління собою є передумовою управління іншими. Емоційний самоменеджмент дозволяє військовому лідеру: 1) залишатися передбачуваним і надійним; 2) знижувати рівень напруги в підрозділі; 3) створювати відчуття психологічної безпеки; 4) підтримувати бойову згуртованість команди. Військові лідери контролюють емоції та виховують в собі самоконтроль. Самоконтроль лідера посилює впевненість та згуртованість команди, заохочує зворотній зв‘язок від підлеглих, який допоможе швидко і об‘єктивно зрозуміти ситуацію. Емоційно компетентні лідери також усвідомлюють свої сильні та слабкі сторони і докладають зусиль до самовдосконалення (див. таблицю 1).