Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society‖ (February 26-28, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 355 p.

244 Ключові слова: професійна спрямованість, професійне самовизначення, майбутні практичні психологи, емпатія, комунікативні здібності, вербальний інтелект, вольові якості. Актуальність дослідження. У сучасних умовах професійна спрямованість набуває особливої ваги як чинник становлення особистості, оскільки визначає її психологічну структуру, індивідуальну своєрідність та типологічні особливості. Саме вона зумовлює формування й реалізацію здібностей, впливає на систему мотивів, цілепокладання та результативність діяльності загалом. Актуальність проблематики також пов‘язана з необхідністю глибшого аналізу внутрішніх особистісних процесів, що лежать в основі професійного самовизначення та професійного становлення майбутнього фахівця. Професійна спрямованість розглядається як система стійких, ієрархізованих і домінуючих мотивів, що інтегрують поведінку особистості та визначають її вибір цілей і способів діяльності. У ситуації множинності мотивів саме спрямованість забезпечує їх упорядкування, регулює поведінку та сприяє досягненню значущих професійних цілей [1, 2, 6]. У зарубіжних наукових концепціях професійна спрямованість трактується як складний динамічний процес, невіддільний від загального розвитку особистості, який бере початок ще на ранніх етапах її формування [1, 3, 4]. Професійну спрямованість доцільно розглядати як системоутворювальну властивість особистості, що має багатокомпонентну структуру. До її змісту входять: інтерес до професії, схильність до відповідного виду діяльності, усвідомлення цілей професійної діяльності, а також мотиви, які спонукають до її здійснення. Високий рівень сформованості професійної спрямованості зумовлює внутрішню прийнятність, значущість і привабливість діяльності для особистості; натомість її недостатній розвиток супроводжується орієнтацією переважно на зовнішні обставини, пов‘язані з професією, а не на зміст самої діяльності [2, 4, 5].