Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society‖ (February 26-28, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 355 p.

318 серед них є цифровізація, яка вплинула на технологічний, інституційний та соціальний виміри культурного виробництва та споживання. У технологічному аспекті соціальні мережі стали новими платформами культурної комунікації, дозволяючи митцям безпосередньо взаємодіяти з аудиторією, минаючи традиційних посередників (галереї, видавництва, продюсерські центри). Стрімінг-платформи, такі як YouTube та Spotify, трансформували способи розповсюдження культурного контенту: українські музичні фестивалі (зокрема, Atlas Weekend, Leopolis Jazz Fest) транслюються онлайн, розширюючи аудиторію за межі фізичних локацій. Цифрові архіви та віртуальні виставки, як-от проєкти Національного художнього музею України, зберігають культурну спадщину в цифровому форматі, роблячи її доступною глобальній аудиторії [8]. В інституційному вимірі цифровізація змінила організаційну логіку закладів культури. Традиційні установи перейшли до нових форматів роботи, таких як онлайн-події та гібридні заходи, де фізичні простори поєднуються з віртуальними. COVID-19 став потужним каталізатором цих змін: пандемія змусила театри та музеї адаптувати свою діяльність до онлайн-формату. Наприклад, Національна опера України запустила віртуальні тури [5], а українські театри транслюють свої вистави онлайн [6]. Ці зміни не лише допомогли установам зберегти зв‘язок з аудиторією в період обмежень, але й трансформували їхню організаційну структуру, впроваджуючи інструменти проєктного менеджменту та цифрової аналітики для оптимізації ресурсів: відстеження відвідуваності онлайн-трансляцій, аналіз демографічного профілю глядачів через Google Analytics, використання CRM-систем для управління аудиторією, планування заходів на основі даних про уподобання користувачів тощо. В умовах повномасштабної війни цифровізація перетворилася з опції на необхідність виживання та збереження культурної спадщини. Проєкт «Saving Ukrainian Cultural Heritage Online» (SUCHO), ініційований волонтерами з понад 1300 учасників, зберіг понад 5 терабайтів культурного контенту з українських вебсайтів станом на кінець 2022 року, рятуючи цифрову культурну спадщину