Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Society‖ (February 26-28, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 355 p.

61 формує зміст та межі цього правового режиму, що додатково підтверджує належність банківської таємниці до таємної інформації. У науковій літературі банківську таємницю визначають як зафіксовану на матеріальному чи електронному носії інформацію з обмеженим доступом, що містить будь-які відомості про клієнтів, отримані фінансовою установою під час здійснення своєї діяльності, і яка має охоронятися задля захисту інтересів цих клієнтів [4, с. 13]. Однак охорона поширюється не лише на задокументовані дані - конфіденційною вважається і інформація, озвучена в усній формі, наприклад, під час консультацій або переговорів, коли працівникам банку стають відомі відомості щодо фінансового становища чи планів клієнта. У судовій практиці висловлювався підхід, за яким банківська таємниця розглядалася як вид інформації з обмеженим доступом, що має значення для формування відповідних правозастосовних підходів [5]. У подальшій практиці сформовано підхід щодо необхідності забезпечення балансу між правом на приватність, інтересами правосуддя та публічним інтересом. Сучасні правові засади охорони банківської таємниці виходять із того, що її режим не є абсолютним. Закон допускає можливість правомірного доступу до таких відомостей у випадках, прямо передбачених нормативними актами, за умови дотримання принципів пропорційності та законності. У судовій практиці наголошується на дотриманні принципів законності та пропорційності під час надання доступу до відомостей, що охороняються режимом банківської таємниці, з урахуванням балансу приватних і публічних інтересів [6]. Сутність банківської таємниці як правового явища полягає у встановленні обов‘язку банку та його працівників забезпечувати нерозголошення відомостей, отриманих у процесі професійної діяльності. У цьому аспекті банківська таємниця виступає однією з категорій професійної таємниці, оскільки її збереження є складовою належного виконання банком своїх функцій [7, с. 56]. Водночас вона має договірну природу, адже виникає у зв‘язку з укладенням і виконанням банківських договорів (наприклад, договору банківського вкладу чи рахунку).