Proceedings of the International scientific and practical conference ―Paris Science and Education Forum‖ (March 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 293 p.

220 педагогічного супроводу та застосування ефективних методик викладання. Такий підхід зумовлює необхідність конструювання базового змісту освіти, обов‘язкового для всіх здобувачів, що відповідає вимогам сучасного науково- технічного й соціокультурного розвитку. Орієнтація на оптимістичну педагогіку, підтримку академічної успішності та інклюзивність освітнього середовища сприяє підвищенню якості людського капіталу й забезпечує соціальну справедливість у доступі до вищої освіти. Отже, сучасні тенденції розвитку системи вищої освіти визначаються посиленням дослідницької складової професійної підготовки, інноваційною спрямованістю освітнього процесу, утвердженням ідей академічної рівності та розширенням доступу до якісної освіти. Урахування цих тенденцій у процесі модернізації національної системи вищої освіти є необхідною умовою її інтеграції до європейського та світового освітнього простору й формування конкурентоспроможного фахівця нового покоління. Чітко простежується тенденція розширення (до 35%) обсягу навчального часу, що відводиться на «ядро» загальної освіти, включаючи математику, природничонаукові дисципліни, основи інформатики. Особлива увага приділяється математичній, природничонауковій і технологічній освіті. 3. Перебудова освітнього процесу має бути спрямована на формування моделі засвоєння знань, яка забезпечує їх творчий характер і створює підґрунтя для науково-дослідної та конструкторсько-проєктної діяльності. Такий підхід передбачає перехід від репродуктивних форм навчання до інноваційно- орієнтованих, що стимулюють розвиток критичного мислення, здатності до міждисциплінарного синтезу та самостійного продукування нових знань. Традиційна орієнтація на вузьку професійну спеціалізацію кадрів значною мірою втрачає актуальність через стрімкий і нерівномірний розвиток технологічних укладів, що призводить до швидкого морального старіння науково-технічної інформації. Нині «період напіврозпаду» спеціальних інженерних знань становить у середньому від 2 до 5 років, що свідчить про обмеженість підходу, заснованого на накопиченні стабільного обсягу фахових