Proceedings of the International scientific and practical conference ―Paris Science and Education Forum‖ (March 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 293 p.

263 змінами та змінами в ротовій порожнині. Раптове зниження рівня естрогену, яке відбувається під час менопаузи, вважається основною причиною первинного остеопорозу, який також впливає на щелепні кістки. Було висловлено припущення, що це зниження мінеральної щільності кісткової тканини може сприяти прогресуванню захворювань пародонту. Окрім впливу на кістку, естрогени також впливають на інші тканини пародонту (ясна та пародонтальну зв'язку). Зміна в'язкості слини, особливо у жінок у постменопаузі, також призводить до зміни мікробіому пародонту. Багатовимірний аналіз показав чіткий зв'язок між низькою мінеральною щільністю кісткової тканини та пародонтитом, але лише в жінок старше 58 років та незалежно від вживання тютюну чи гігієни порожнини рота [7, c. 99]. Перименопауза являє собою перехідний період коливань рівня статевих гормонів, що вказує на початок репродуктивного старіння. Захворювання пародонту, включаючи пародонтит, як правило, виникають протягом перименопаузального періоду, оскільки зміни рівня статевих гормонів суттєво впливають на запальну реакцію, резорбцію кісток та мінеральну щільність кісток. Помірний або тяжкий пародонтит спостерігається у 52,6% жінок у перименопаузі, а низька мінеральна щільність кісток у жінок віком > 58 років позитивно пов'язана з початком пародонтиту. Перехід з перименопаузи в постменопаузу призводить до збільшення оксидантного стресу в тканинах пародонту та ясенній рідині. Тому мануальне втручання під час перименопаузи необхідне для зниження ризику пародонти ту [1, c1224763]. Зв'язок між менопаузою та захворюваннями пародонту важко встановити через безліч факторів. Якщо якийсь зв'язок і буде виявлено, він завжди буде менш значущим порівняно з іншими відомими факторами ризику захворювань пародонту [2, c. 264]. Всесвітня організація охорони здоров'я описує остеопороз як «прогресуюче системне захворювання скелету, що характеризується низькою кістковою масою, мікроархітектурним порушенням кісткової тканини, подальшим збільшенням крихкості кісток та схильністю до переломів». Верхня