Proceedings of the International scientific and practical conference ―Paris Science and Education Forum‖ (March 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 293 p.

264 та нижня щелепи також зазнають остеопорозних змін, які можна візуалізувати за допомогою ортопантомограми. Пародонтальна інфекція сама по собі може спровокувати активацію RANKL , що призводить до подальшої активації та активності остеокластів, що, у свою чергу, може спричинити остеопороз у людей з пародонтитом, а отже, пародонтальна інфекція може прискорити початок остеопорозу. Дефіцит естрогенів у жінок у постменопаузі призводить до підвищеної регуляції ліганду рецептора-активатора ядерного фактора каппа-B ( RANKL ), що активує остеокласти та швидко збільшує швидкість обміну кісток, що призводить до їх резорбції. Остеопороз може негативно впливати на здоров'я ротової порожнини. Системні остеопоротичні зміни можуть проявлятися в щелепних кістках, що призводить до резорбції альвеолярного гребеня. Інші зміни в ротовій порожнині включають зниження щільності щелепної кістки, захворювання скронево- нижньощелепного суглоба, захворювання пародонту та, зрештою, втрату зубів [8, c. 4345]. Додаткові симптоми у ротовій порожнині, які відчувають жінки в постменопаузі, включають печіння в роті, особливо на язиці, змінені смакові відчуття та зменшення слиновиділення. За наявності ксеростомії зубне нашарування може накопичуватися внаслідок зниження функції/потоку слини, що призводить до карієсу та гінгівіту. Було виявлено добре встановлену позитивну кореляцію між остеопорозом та пародонтитом, і обидва захворювання мають численні спільні фактори ризику. Це може бути пов'язано зі зниженням щільності альвеолярної кістки у пацієнтів з остеопорозом, що прискорює швидкість резорбції альвеолярної кістки через запальні шляхи, або через генетичну схильність, яка може знижувати системну мінеральну щільність кісток, а також пошкоджувати альвеолярну кістку через спільні патофізіологічні механізми. Дослідження показують, що жінки з пародонтитом мають значно нижчі значення Т -показника щільності стегнової та п'ясткової кістки порівняно з тими, хто не має пародонтиту.