Proceedings of the International scientific and practical conference ―Paris Science and Education Forum‖ (March 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 293 p.

269 залежно від методології досліджень [1,2]. За статистикою, понад 75 мільйонів осіб у світі перенесли Long-Covid-19 (SARS-CoV-2), що становить приблизно 10% інфікованих серед 766 мільйонів підтверджених випадків [1, 2]. У педіатричній практиці Long-Covid-19 (SARS-CoV-2) тривалий час недооцінювався через відносно легший перебіг гострої інфекції в дітей, проте навіть після негоспіталізованих форм можливе формування стійких функціональних і органних порушень. Мета: провести системний аналіз фахової літератури щодо узагальнення сучасних знань про вплив Long-Covid-19 (SARS-CoV-2) на серцево-судинну систему у дітей. Ознайомити практикуючих лікарів з особливостями клінічного перебігу Long-Covid-19 (SARS-CoV-2) у дітей. Матеріали та методи обстеження : Проведено систематичний пошук літератури з метааналізом, що базувався на даних: PubMed, Scopus, UpТoDate, TheBMJ, Embase та Google Scholar за період 2021-2026 років. У процесі пошуку були використані такі комбінації ключових слів: «діти», «Long - COVID-19» та «серцево-судинна система». Результати та обговорення: Long-Covid-19 (SARS-CoV-2) у педіатрії розглядається як складний мультифакторний синдром, що формується після перенесеної інфекції, спричиненого SARS-CoV-2 та характеризується персистенцією або появою нових симптомів через 12 і більше тижнів після гострої фази захворювання за відсутності інших причин [1]. Незважаючи на активне вивчення цієї проблеми, патофізіологія залишається остаточно не з‘ясованою. Накопичені клінічні та експериментальні дані дозволяють припустити, що одним із ключових інтегративних механізмів формування тривалих симптомів є порушення автономної (вегетативної) регуляції, яке поєднує нейроімунні, судинні та метаболічні зміни в єдину патологічну систему [5,6,7]. До факторів ризику належать діти, старший вік, імунодефіцитні стани, ожиріння, астма, жіноча стать і низький преморбідний статус [6,7]. У пацієнтів із онкологічними захворюваннями частота постковідних проявів сягає 15–25%