Proceedings of the International scientific and practical conference ―Paris Science and Education Forum‖ (March 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 293 p.

65 Принципова відмінність між секторами полягає у природі стейкхолдерів та типах підзвітності. У корпоративному секторі стейкхолдери є ієрархічно структурованими (Акціонери – Наглядова Рада - Менеджмент), підзвітність поєднує вертикальний, горизонтальний (ринок) та діагональний (регулятори) виміри, а санкції мають переважно ринковий і регуляторний характер [1; 3; 7]. ESG-розкриття є практичним втіленням теорії зацікавлених сторін: компанії звітують не лише про фінансові результати, але й про соціальний та екологічний вплив своєї діяльності. У публічному секторі стейкхолдери є множинними та неоднорідними (громадяни, парламент, ЗМІ, НГО), підзвітність поєднує вертикальний, діагональний та горизонтальний виміри [1; 7], а механізми реагування - вибори, судові позови - структурно повільніші від ринкових. Водночас обидва сектори об‘єднує феномен інституційного роз‘єднання (decoupling): формальне запровадження механізмів прозорості не супроводжується змістовними змінами в управлінських практиках [2; 6]. В Україні це виявляється у характерному парадоксі: корпоративний сектор декларує відповідність міжнародним стандартам, публічний реалізував структурні реформи відкритості - проте в обох зберігається розрив між формальною та реальною прозорістю. Отже, дієва прозорість передбачає узгодженість агентських стимулів, інституційного тиску, диференційованих потреб стейкхолдерів та реальних механізмів підзвітності із санкціями [1; 4; 7]. Подальші дослідження мають бути зосереджені на конвергенції кращих практик обох секторів в умовах реформ в Україні. СПИСОКВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ: 1. Bovens M. Analysing and Assessing Accountability: A Conceptual Framework. European Law Journal. 2007. Vol. 13, № 4. P. 447-468. URL: https://research- portal.uu.nl/files/3099549/Analyzing%20and%20assessing%20accountability.p