Proceedings of the International scientific and practical conference ―Paris Science and Education Forum‖ (March 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 293 p.

81 По-перше, ця дефініція викладена з помилкою в нормотворчості, яка полягає у тавтології. Тавтологія (від грецької – tautos – «те саме», logos – «слово»), яке у традиційній логіці визначає повтор раніше сказаного. Тавтологія проявляється у визначенні поняття предмету кількома подібними за значенням словами, коли змінюється лише незначна словесна форма виразу. Тавтологічне визначення поняття може бути як результатом прямої помилки, що є наслідком недостатньо високої кваліфікації розробників та осіб, відповідальних за підсумкову якість законопроекту, так і прикладом втілення помилкової думки цих осіб про неможливість розкриття змісту того чи іншого поняття, інакше як визначенням його через самого себе [7, с. 4]. По-друге, з нашої точки зору, не зовсім зрозумілим та викликає низку питань словосполучення, яке починається зі слів «…їх посадовими особами, іншими особами або суб‘єктами»: а) посадові особи не можуть діяти самостійно, адже вони завжди діють від імені підприємства, установи, організації (в нашому випадку - органів державної влади, органів місцевого самоврядування); б) щодо словосполучення «…інші особи або суб‘єкти»: чи відносяться такі особи та суб‘єкти до органів державної влади, місцевого самоврядування або це якісь «сторонні» особи? Якщо саме так, то хто є такими «суб‘єктами» та «особами»? У цьому зв‘язку слід погодитись з думкою Л.М. Костюк про те, що в правозастосовній діяльності дуже важливим є «…оптимальне поєднання правової насиченості закону та його безпомилкового словесного вираження. У кожному конкретному випадку варто ґрунтовно оцінювати вплив кожного слова на розуміння викладеного нормативного припису, не допускати невиправданих словесних повторів, створюючи тим самим сприятливі умови для чіткого розуміння користувачем змісту кожного законодавчого акту» [7, с. 5]. Отже, підсумовуючи викладене вище, на нашу думку, дефініція «комеморативний захід», що викладена у ст.1 Закону потребує доопрацювання з метою вдосконалення (досягнення чіткості, ясності та визначеності норм