Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (March 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 250 p.

168 Стиль батьківського виховання, емоційний клімат у родині, рівень залученості дорослих до життя дитини визначають характер її подальших соціальних взаємодій [3, с. 38]. Батьки виступають для дитини моделлю соціальної поведінки. Вони демонструють способи розв’язання конфліктів, культуру спілкування, ставлення до праці та інших людей. Важливо, щоб сімейне виховання базувалося на повазі, підтримці та послідовності вимог [3, с. 62] Роль закладу дошкільної освіти. ЗДО створює умови для розширення соціального досвіду дитини. У колективі однолітків дошкільник набуває навичок співробітництва, вчиться дотримуватися правил, розвиває відповідальність і самостійність. Педагог організовує освітній процес таким чином, щоб кожна дитина мала можливість проявити ініціативу та відчути успіх. Ефективними засобами соціалізації є колективні творчі справи, спільні проєкти, інтерактивні ігри, ранкові зустрічі, обговорення моральних ситуацій. Усе це сприяє формуванню позитивної самооцінки та соціальної активності [4, с. 53]. Партнерство ЗДО і родини як умова успішної соціалізації. Партнерська взаємодія передбачає взаємну довіру, відкритість, повагу та спільну відповідальність за розвиток дитини. Єдність виховних підходів забезпечує стабільність і психологічний комфорт, що є важливою умовою соціального становлення. Основними формами співпраці є батьківські збори, індивідуальні консультації, спільні свята та проєкти, педагогічна просвіта, використання сучасних цифрових засобів комунікації. Важливо, щоб взаємодія носила не формальний, а змістовний характер. Проблеми та перспективи. Серед труднощів можна виокремити різні підходи до виховання, недостатній рівень педагогічної культури окремих батьків, дефіцит часу для спілкування. Подолання цих проблем можливе через