Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (March 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 250 p.

188 Тож, в умовах війни в країні ми маємо визначити, що кількісні та якісні зміни процесу горювання потребують не тільки визначення та усвідомлення специфіки цих процесів у суспільстві, а й актуалізації питань оновлення та вдосконалення форм роботи з втратою та горюванням. Безпосередньо зміни мають бути впровадженими на всіх етапах цього складного процесу, а саме: - у супроводі в горюванні ( від моменту втрати до півроку після події); - в психологічному консультуванні, (яке є ефективним з 6 місяців після втрати); - терапевтичних інтервенціях, (що є припустимими вже після року з моменту втрати). Ми працюємо над вдосконаленням засобів допомоги при роботі з втратою і привертаємо увагу до систематизації векторів руху в цьому напрямку та прийняття до уваги особливості психологічної підтримки. Саме психологічна реабілітація при втраті близької людини представляє собою процес, спрямований на проживання горя, адаптацію до життя без близького, збереження пам'яті та реінтеграцію в соціум. Вона включає роботу з емоціями, пошук нових сенсів та навичку отримувати підтримку з метою психоемоційного відновлення. Тож, цей процес ,в умовах війни, має працювати з урахуванням низки фактів: 1.Будь-які інтервенції в роботі з горюванням мають враховувати хронічний та динамічний характер політравматизації населення. 2.Всі види втрати - ускладнена, інтегрована, відтермінована та інші (Barinova, N та ін., 2024) також мають місце бути в період військових дій в країні і форми роботи з ними мають розроблятися з урахуванням саме специфіки періоду, в якому планується реабілітаційний процес 3. Психологічної допомоги потребують як дружини загиблих військових, так і діти, батьки та інші члени родин. Допомога має виокремлювати специфіку в залежності від того, на кого вона спрямована, а також варіюватися у формах та напрямках роботи.