Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (March 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 250 p.

232 залишився в Одесі під опікою дідуся і бабусі Набоків. Коли хлопчику було 5 років, батьки забрали його до Женеви. За кілька років родина поїхала до Стамбула, куди О.І. Задунайського у якості інженера запросила працювати за контрактом фірма Dapples & Pappaduca. Швидше за все , це сталося 1912 року. Тоді ж, очевидно, з’явилася перспектива переїхати на постійне місце проживання до Ліона, для чого потрібний був закордонний паспорт для усіх членів сім’ї, виданий російською і французькою мовами. Регулярне сполучення морським шляхом між Стамбулом і Одесою, а також Одесою і Катеринодаром, де зберігалися метричні дані, дозволило вирішити цю проблему. Таке припущення тим більше вірогідне, що Марія Набок не могла упустити нагоди навідати своїх батьків в Одесі перед далекою мандрівкою. 31 жовтня 1912 року канцелярія Кубанської області видала очікуваний документ. Той факт, що Марія Степанівна у шлюбі залишила за собою дівоче прізвище Набок говорить не стільки про її фемінізм, як гордість за досягнення батька, який зробив свого часу доволі успішну кар’єру[12]. Очевидно вплив матері був вирішальний на виховання сина Михайла, який успадкував від матері деякі характерні, ментальні риси росіянина – знання мови та належність до православ’я. Як зазначає онук скульптора, Стефан Задунайський, його дідусь не наполягав на вивченні російської мови, адже головною метою Задунайських була інтеграція у французьке суспільство, з яким вони пов’язували своє майбутнє. На відміну від Михайла, який до кінця свого життя залишався в лоні православної віри, вже його дружина та їхні спадкоємці були католицького віросповідання. СКУЛЬПТОР – «ФАКІР» У 1916 році відбувся переїзд родини до Франції. Задунайський-старший прийняв рішення остаточно осісти зі своєю сім’єю в місті Ліоні, регіон Овернь- Рона-Альпи, відомого густо населеністю, промисловою розвиненістю та великими культурними традиціями. На початку ХХ ст. тут процвітав стиль l’art nouveau, який помітно позначився на дизайні та декоративно-прикладному мистецтві цього міста.