Proceedings of the International scientific and practical conference ―Frontiers of Global Knowledge‖ (March 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Geneva, Switzerland, 2026. - 211 p.

157 Таблиця 1. Літургійні засади формування сакрального простору та їх архітектурні відповідники Літургійний чин Богословський зміст Просторово-архітектурний відповідник Вхід і зібрання (ekklesia) Подія зібрання спільноти притвор, поріг, масштаб входу Процесійність Динаміка входження у сакральне осьова композиція, послідовність просторів Літургія Слова Проголошення Слова амвон, зона видимості та чутності Євхаристійна дія Центр літургійної події вівтар, просторовий центр храму Анафора Піднесення до трансцендентного купольна структура, вертикальна вісь Онтологічний вимір сакрального простору розкривається через узгоджену дію архітектурних медіумів переживання. У цьому контексті продуктивною є позиція Л. Скорик, яка підкреслює, що архітектура «промовляє гармонією, ритмом, пропорціями і знаком»; саме ці параметри виступають носіями світоглядного змісту культури [9]. Відтак пропорція, світло, тектоніка, акустика та іконографічний образ формують архітектонічну естетику храму як середовища явлення присутності. Геометрична міра та пропорційна структура виступають первинним каркасом сакрального, формуючи храм як впорядкований мікрокосм [5; 6]. Світло функціонує як богословський медіум явлення, формуючи драматургію богослужіння та підкреслюючи кульмінаційні моменти літургійної дії [6]. Тектоніка і конструкція створюють відчуття внутрішньої цілісності та вертикальної спрямованості простору. Важливою складовою архітектонічної естетики храму є акустика, оскільки Слово і спів постають сакраментальними медіумами літургійної присутності [7]. Практична значущість сформульованих принципів може бути проілюстрована на прикладі храму Василія Великого в Києві (Рис. 1). Просторова композиція храму демонструє ієрархію сакральних зон як послідовність входження у літургійну подію: притвор позначає перехід до