Proceedings of the International scientific and practical conference ―Frontiers of Global Knowledge‖ (March 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Geneva, Switzerland, 2026. - 211 p.

207 Третім виступає метод узагальнення, завдяки якому різні типи джерел і різні спостереження поєднуються в цілісне уявлення про значення творчості Т. Вільямса для історії та сучасності ударного мистецтва. Перспективним доповненням до цих методів є використання цифрових засобів дослідження звуку. Сучасні програми, що дозволяють уповільнювати звук, аналізувати спектр, візуалізувати ритмічні щільності та часові співвідношення, можуть істотно поглибити дослідження творчості Т. Вільямса. Наразі більшість праць спирається переважно на слуховий аналіз і ручну транскрипцію, що залишає відкритими значні можливості для подальшого методологічного вдосконалення. Виклад основного матеріалу. Однією з головних заслуг Тоні Вільямса є зміна самої логіки існування барабанної партії в джазовому ансамблі. У його грі ударник перестає бути лише охоронцем темпу або акомпаніатором, який підтримує соліста ззовні. Натомість барабани стають повноцінною частиною ансамблевої мови, інструментом, здатним формувати напрям розвитку музичного процесу. Це особливо помітно в тому, як Т. Вільямс працює з пульсом. У його виконавській манері пульс не є жорсткою сіткою, в межах якої розташовується ритм. Він набуває рухливості, ніби дихає, звужується й розширюється, створюючи напругу та водночас зберігаючи внутрішню цілісність ансамблю. Саме завдяки цій особливості його гру часто описують як таку, що поєднує свободу з високим ступенем структурної організованості. Індивідуальність Т. Вільямса найбільш виразно виявляється у сфері ритму. Його гра вирізняється складною багаторівневою організацією, де важливу роль відіграють метричні накладання, зміщені акценти, поліритмічні побудови, внутрішні групування і фрази, що суперечать поверхневому відчуттю такту, але не руйнують його остаточно. Усе це створює відчуття постійної внутрішньої напруги, що стає одним із найхарактерніших елементів його стилю. Особливого значення набуває також його підхід до райд-тарілки. У традиційній джазовій практиці вона часто виконує функцію пульсаційного