Proceedings of the International scientific and practical conference ―Frontiers of Global Knowledge‖ (March 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Geneva, Switzerland, 2026. - 211 p.

28 сучасного війська безпосередньо залежить від здатності молодшого командного складу до автономних рішень у межах задуму старшого начальника. Впровадження цієї моделі в Збройних Силах України регламентується низкою стратегічних документів, зокрема Доктриною військового лідерства ЗСУ [1] та стандартами НАТО [4], що передбачають інтеграцію принципів розподіленого лідерства та ініціативності. Однак перехід до нової моделі управління потребує системного обґрунтування. Нижче наведено результати SWOT-аналізу, що дозволяє оцінити внутрішні та зовнішні чинники імплементації цієї управлінської парадигми. Імплементація принципів Mission Command у системі управління Збройних Сил України вимагає комплексного стратегічного осмислення з урахуванням внутрішніх спроможностей та зовнішніх обмежень. Проведений SWOT-аналіз дозволив системно оцінити баланс сильних і слабких сторін, а також можливостей і загроз трансформації управлінської моделі в умовах сучасної війни. Результати внутрішнього аналізу свідчать про наявність сприятливого середовища для переходу до децентралізованого управління. Сукупний показник сильних сторін перевищує показник слабких, що підтверджує стратегічну доцільність реформування. Найбільш вагомим ресурсом визначено здатність зберігати управління у випадку втрати зв‘язку або вибуття командира. В умовах інтенсивного застосування противником засобів радіоелектронної боротьби та високоточної зброї саме автономність підрозділів стає гарантією стійкості системи. Децентралізація дозволяє мінімізувати ризик паралічу управління та забезпечити безперервність виконання бойових завдань навіть у кризових ситуаціях. Другим за значущістю чинником виступає підвищення адаптивності підрозділів до мінливої оперативної обстановки. Сучасний характер бойових дій характеризується високою динамікою, фрагментарністю інформації та швидкою зміною тактичних умов. У таких обставинах централізована модель прийняття рішень демонструє обмежену ефективність через часові затримки та