Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Civilizations‖ (March 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Helsinki, Finland, 2026. - 145 p.

27 виплачувати колишньому працівнику не менше 50% його попередньої сукупної винагороди за весь період дії NCA, інакше угода є недійсною. С. Хендрікс обґрунтовує доцільність запровадження аналогічного федерального механізму в США, вказуючи на його здатність усунути регуляторну клаптевість, стимулювати роботодавців до цілеспрямованого використання NCA лише там, де це справді необхідно, та забезпечити економічну безпеку працівників [10, с. 245]. Запропонований автором підхід у науковому дискурсі отримав назву «зароблена виконуваність» (earned enforceability). Згідно з ним NCA стає дійсним лише тоді, коли роботодавець готовий нести реальні матеріальні витрати на його підтримку [10, с. 291]. На нашу думку, згаданий механізм суттєво змінює угоду. Фактично, інструмент односторонньої вигоди (лише для роботодавця) у межах моделі стає однаково вигідним і для працівника, оскільки обмеження компенсується через отримання гарантованого доходу. Висновки. Отже, правовий режим угод про неконкуренцію в США включає складну систему взаємодії між ринковими стимулами, договірною свободою і публічним регулюванням. Однак згадана система станом на дату дослідження перебуває у стані структурної невизначеності. Справедливим буде зауважити, що ні абсолютна заборона (пригнічує легітимний захист людського капіталу роботодавця), ні її відсутність (допускає системні зловживання щодо уразливих категорій працівників) не забезпечують оптимального балансу інтересів. Основним структурним недоліком чинного правового стану все ж є асиметрія між масштабом застосування NCA і рівнем правової обізнаності сторін, які їх підписують. Аналіз процесу реформування та федеральних ініціатив у Сполучених Штатах дає змогу стверджувати про наявний консенсус щодо необхідності змін, однак системного вирішення досягнути не вдалось. Доцільним, на думку автора, з метою подальшого розвитку правового регулювання NCA видається поступове впровадження компенсаційної моделі (як приклад Karenzentschädigung у Німеччині), здатної забезпечити збалансований механізм захисту взаємних інвестицій у трудові відносини.