Proceedings of the International scientific and practical conference ―British Ukrainian Academic Congress‖ (March 20-22, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Liverpool, United Kingdom, 2026. - 183 p.

167 Встановлено також погіршення якості життя зі збільшенням віку за більшістю шкал опитувальника. У осіб молодого віку порівняно з пацієнтами похилого та старечого віку спостерігалися достовірно вищі показники фізичного функціонування (PF) та загального сприйняття здоров’я (GH), що свідчить про кращий фізичний стан. У пацієнтів середнього віку значних відмінностей порівняно з молодими за більшістю шкал не виявлено, однак показники психоемоційної сфери були дещо вищими. Порівняно з особами похилого та старечого віку у них також спостерігалися значно кращі показники якості життя за всіма шкалами. Вищий рівень якості життя у пацієнтів середнього віку з артеріальною гіпертензією, ймовірно, пояснюється кращою адаптацією до захворювання порівняно з молодими пацієнтами та меншою кількістю супутніх захворювань порівняно з людьми похилого віку. Разом з тим навіть у групі молодих пацієнтів показники якості життя суттєво відрізнялися від показників здорових осіб відповідного віку, особливо за шкалами фізичного функціонування, рольового функціонування та життєвої активності. Ймовірно, це пов’язано з тим, що втрата здатності повноцінно працювати і обмеження фізичних можливостей спричиняють емоційний стрес та зниження соціальної активності. Деяке покращення показників психологічного компонента у пацієнтів середнього віку порівняно з молодими, ймовірно, пов’язане з тим, що в результаті ефективного лікування та покращення стану їхній психологічний статус частково стабілізується. Однак у старших вікових групах, де перебіг захворювання часто є тяжчим і гірше піддається лікуванню, ці показники знову мають тенденцію до зниження. Аналіз якості життя залежно від діагнозу показав односпрямовані зміни показників, що характеризують фізичний стан, у хворих на гіпертонічну хворобу та ішемічну хворобу серця. Водночас у пацієнтів з ІХС ці зміни були більш вираженими та супроводжувалися зростанням інтенсивності больового синдрому. Ймовірно, це пов’язано з тим, що зниження фізичної та соціальної активності, а також обмеження можливості виконувати повсякденні обов’язки