Proceedings of the International scientific and practical conference ―British Ukrainian Academic Congress‖ (March 20-22, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Liverpool, United Kingdom, 2026. - 183 p.

29 Проблема правової невизначеності належить до тих питань, що безпосередньо впливають і на якість правового регулювання, і на рівень довіри до правосуддя. Для сучасної України ця проблематика має особливу вагу з огляду на інтенсивне оновлення законодавства, євроінтеграційні процеси та зростання ролі суду у конкретизації нормативних приписів. Водночас і для британської правової традиції пошук рівноваги між визначеністю та гнучкістю залишається однією з ключових умов належного функціонування права. Саме тому порівняння українського та британського досвіду дає змогу краще зрозуміти, які інституційні та інтерпретаційні механізми реально працюють у ситуаціях, коли нормативний текст не дає вичерпної відповіді на практичне питання [1; 2]. Правову невизначеність недоцільно зводити виключно до недоліків законодавчої техніки. Вона часто випливає з абстрактного характеру правових норм, використання оціночних понять, відкритих формулювань і неможливості передбачити всі варіанти розвитку суспільних відносин на етапі правотворення. З цієї причини для правової системи визначальним стає не стільки абсолютне усунення невизначеності, скільки наявність таких механізмів її мінімізації, які забезпечують достатню передбачуваність для адресата норми. У науковій літературі слушно наголошується, що правова визначеність не може зводитися лише до формальної чіткості закону, оскільки її практичне значення виявляється також у стабільності правозастосування, доступності правових орієнтирів і послідовності судової практики [3]. У британській правовій традиції одним із головних інструментів подолання правової невизначеності історично став судовий прецедент. Його значення полягає не просто в тому, що попередні рішення беруться до уваги, а в тому, що саме очікування послідовного дотримання раніше сформульованих правових позицій створює для учасників правовідносин реалістичні орієнтири поведінки. У виступах суддів Верховного Суду Сполученого Королівства неодноразово підкреслювалося, що прецедент забезпечує необхідний ступінь визначеності, на який особа може покладатися у своїх справах, але водночас не повинен