Proceedings of the International scientific and practical conference ―British Ukrainian Academic Congress‖ (March 20-22, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Liverpool, United Kingdom, 2026. - 183 p.

58 PHILOLOGYAND JOURNALISM УДК 81’37: 141.7"652" Гальчук Оксана Василівна доктор філологічних наук, професор Київський столичний університет імені Бориса Грінченка м. Київ, Україна АНТИЧНІ МОДЕЛІ ПАРАДОКСУ ПРОРОЧОГО СЛОВА Анотація. У статті досліджено міфологічні архетипи пророчого слова (тут – Слова) як парадоксального, оприявлені в образах Піфії, Кассандри і Сивілли. Вони уособлюють три моделі слова, яке не лише передає інформацію, а й виступає формою одкровення. Вважаємо, що саме в античності (Есхіл, Геракліт, Плутарх, Вергілій) сформувалися основні моделі інтерпретації пророчого слова і постаті пророка, який перебуває на межі людського і трансцендентного досвіду. Ці моделі представляють різні способи співіснування істини, мовлення і людського сприйняття: затемнене слово оракула, що потребує тлумачення, втілюється в архетипі Піфії. Зрозуміле і ясне попередження пророка, якому, проте, не вірять, – це Кассандра. Натомість Сивілла репрезентує екстатичне мовлення, яке сприймається як божевілля або одержимість. Окреслення цих моделей не тільки дозволяє означити концепцію слова в античності загалом, а й з’ясувати витоки художньо-філософських розмислів над парадоксальністю слова в літературі модернізму і постмодернізму. Ключові слова: античні моделі пророчого слова; міфологічний вимір; концепт мовлення; антропоцентризм