Proceedings of the International scientific and practical conference ― German Ukrainian Forum on Reconstruction and Innovation‖ (March 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Dresden, Germany, 2026. - 135 p.

102 організація допомоги одразу великій кількості дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Це потребує злагодженої роботи психологів, педагогів, медичних працівників, волонтерів та державних інституцій. Під час війни діти нерідко стають свідками або навіть учасниками надзвичайно травматичних подій, які можуть серйозно вплинути на їхній психологічний стан. Вони можуть чути або бачити артилерійські обстріли, спостерігати руйнування рідних міст і сіл, втрачати свої домівки або бути змушеними залишати їх. Іноді діти бачать поранених людей, стають свідками загибелі цивільних або військових, спостерігають сцени насильства чи масових трагедій. У багатьох випадках вони переживають важкі особисті втрати — втрачають рідних, друзів, знайомих. Деякі діти самі отримують поранення або стають жертвами інших наслідків бойових дій. У різних регіонах світу трапляються й випадки, коли дітей примушують брати участь у бойових діях, перетворюючи їх на солдатів, що змушує їх бачити на власні очі жахливі сцени війни та втрачати відчуття безпеки й нормального дитинства. Такий досвід не може минути безслідно. Психологічні травми, отримані під час війни, часто проявляються у різних формах поведінки та емоційних станів дітей. Дослідження, у яких брали участь діти, що пережили воєнні події, а також їхні батьки, вчителі та лікарі, показали, що війна суттєво змінює психоемоційний стан дитини. Багато дітей стають більш дратівливими, тривожними та неспокійними. Вони можуть лякатися різких або гучних звуків, які нагадують їм вибухи чи постріли. Деякі діти починають боятися виходити з дому або перебувати на відкритому просторі. Інші стають замкнутими, віддаляються від однолітків, часто сумують або плачуть без очевидної причини. Часто спостерігається втрата інтересу до ігор, навчання чи занять, які раніше приносили радість. У деяких дітей з’являється постійне відчуття тривоги та напруження, вони перебувають у стані очікування небезпеки. Інші можуть проявляти підвищену агресивність або різкі спалахи гніву, що є реакцією на внутрішній стрес та пережиті події.