Proceedings of the International scientific and practical conference ― German Ukrainian Forum on Reconstruction and Innovation‖ (March 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Dresden, Germany, 2026. - 135 p.

103 Окремою проблемою стають порушення сну. Багато дітей після пережитих травматичних подій починають прокидатися вночі, плакати або кричати уві сні. Їх можуть переслідувати нічні кошмари, пов’язані з подіями, які вони бачили або пережили. Ці сни часто відтворюють сцени обстрілів, втечі, руйнування чи втрати близьких людей. Коли ж самих дітей запитують про їхні переживання, вони іноді зізнаються, що їх постійно переслідують спогади про побачені події. Такі спогади можуть несподівано з’являтися у свідомості, викликаючи сильні емоції — страх, сум, безпорадність. Деякі діти відчувають, ніби ті страшні події повторюються знову і знову, навіть коли вони перебувають у безпечному місці. Саме тому багато хто з них намагається уникати розмов про пережите, не хоче згадувати минуле або повертатися до місць, які нагадують про травматичний досвід. Вони намагаються витіснити ці спогади, щоб захистити себе від болісних емоцій. Проте без належної підтримки дорослих, психологічної допомоги та безпечного середовища подолати такі наслідки війни дітям надзвичайно складно. Саме тому суспільство має приділяти особливу увагу підтримці дітей, які пережили війну, допомагаючи їм повернути відчуття безпеки, віри в майбутнє та можливість знову відчути радість дитинства. У роботі з дітьми, які пережили події війни, фахівці часто стикаються з низкою психологічних труднощів, що виникають як природна реакція на пережиті травматичні події. Досвід дослідників і практиків, які працювали з дітьми в різних країнах світу, де відбувалися воєнні конфлікти, свідчить про те, що реакції дітей на подібні події мають багато спільного незалежно від культури, країни чи конкретних обставин. Після переживання сильного стресу та небезпечних для життя ситуацій у дітей часто з’являються характерні психологічні прояви, які поєднують кілька основних симптомів: нав’язливі або інтрузивні спогади про травматичну подію, постійне повернення до розмов або думок про пережите, прагнення уникати будь-яких нагадувань про ці події, а також підвищене фізіологічне збудження та тривожність. Сукупність таких реакцій у психології позначають поняттям посттравматичного стресу. Важливо розуміти, що подібні реакції є природними і нормальними для людини, яка