Proceedings of the International scientific and practical conference ― German Ukrainian Forum on Reconstruction and Innovation‖ (March 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Dresden, Germany, 2026. - 135 p.

104 пережила сильну психологічну травму. Вони можуть виникати як у дітей, так і у дорослих, і є своєрідною спробою психіки впоратися з надзвичайно складним досвідом. Посттравматичний стрес зазвичай виникає після переживання подій, які становлять реальну загрозу для життя або безпеки людини і супроводжуються сильним емоційним потрясінням. Спогади про такі події можуть бути настільки яскравими і емоційно насиченими, що вони несподівано й неконтрольовано з’являються у свідомості людини. Дитина може знову і знову повертатися до цих переживань, навіть якщо вона цього не хоче. У відповідь на це природною реакцією стає прагнення уникати будь-яких нагадувань про травматичну подію: розмов про неї, місць, людей чи ситуацій, які можуть викликати спогади. Проте таке уникання зазвичай приносить лише тимчасове полегшення. У довгостроковій перспективі воно може навіть ускладнювати процес психологічного відновлення, адже психіка не має можливості повністю опрацювати та інтегрувати травматичний досвід. Через це спогади продовжують повертатися, часто у вигляді нав’язливих образів, раптових емоційних спалахів або нічних кошмарів. У результаті формується своєрідне замкнене коло: чим сильніше людина намагається уникати спогадів, тим частіше вони повертаються, а це, у свою чергу, ще більше посилює прагнення уникання. Одночасно з цим дитина може ставати більш тривожною, напруженою та полохливою, постійно перебуваючи в стані внутрішньої готовності до небезпеки. Ситуація може ускладнюватися ще більше, якщо дитина під час війни переживає не одну, а кілька травматичних подій. Повторні або тривалі переживання небезпеки можуть значно посилити психологічний вплив війни на дитину. У таких випадках відсутність своєчасної підтримки та допомоги здатна негативно позначитися на різних сферах життя дитини, зокрема на її поведінці вдома, на взаєминах із членами родини та однолітками, а також на навчанні в школі. Діти можуть ставати надмірно занепокоєними, полохливими, емоційно нестійкими. Часто спостерігаються порушення сну, нічні жахіття, труднощі із