Proceedings of the International scientific and practical conference ― German Ukrainian Forum on Reconstruction and Innovation‖ (March 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Dresden, Germany, 2026. - 135 p.

106 якому діти можуть висловлювати свої почуття. Разом із дітьми можна обговорити загальні характеристики травматичних подій, підкреслюючи, що такі події зазвичай є раптовими, напруженими та небезпечними для життя, можуть супроводжуватися пораненнями, втратами близьких людей або сильними сенсорними враженнями. Часто саме яскраві образи, звуки чи запахи, пов’язані з подіями війни, залишаються у пам’яті найсильніше і викликають почуття страху, безпорадності або тривоги. Особливо важливо, щоб діти зрозуміли: їхні реакції на пережиті події є природними і поширеними. Усвідомлення того, що інші люди можуть переживати подібні емоції та труднощі, допомагає зменшити відчуття ізольованості або сорому. Саме тому варто пояснювати дітям, що такі прояви називаються реакціями посттравматичного стресу і що вони можуть виникати у багатьох людей після травматичних подій. Важливим етапом роботи може стати складання разом із дітьми списку симптомів або переживань, які вони відчувають, що допомагає краще усвідомити власні емоції та побачити, що ці реакції мають спільні риси. Крім того, корисно обговорювати фактори, які можуть нагадувати про травматичні події. У повсякденному житті таких нагадувань може бути дуже багато — певні звуки, новини, запахи, ситуації або навіть певні місця. Важливо пояснювати дітям, що уникнути всіх нагадувань повністю неможливо. Інколи здається, що нав’язливі спогади з’являються без будь-якої причини, ніби «з нізвідки», і це може викликати відчуття втрати контролю над власними думками. Проте після уважного аналізу часто виявляється, що певні зовнішні або внутрішні стимули все ж існували, просто дитина не змогла одразу їх помітити. Навчання розпізнавати такі нагадування є важливим кроком у процесі відновлення, адже воно допомагає дитині поступово повернути відчуття контролю над власними реакціями. Після обговорення травматичних подій, можливих реакцій на них та факторів, що викликають спогади, діти повинні почути дуже важливе повідомлення: їм можна і потрібно допомагати. Усвідомлення того, що існують