Proceedings of the International scientific and practical conference ― German Ukrainian Forum on Reconstruction and Innovation‖ (March 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Dresden, Germany, 2026. - 135 p.

108 тверджень допомагає дітям відчувати більше впевненості у власних силах та зменшувати рівень тривоги. Щоб зробити цей процес зрозумілим, педагог або психолог може використати простий життєвий приклад, який демонструє взаємозв’язок між думками та емоціями. Наприклад, можна запропонувати уявити ситуацію, коли вночі під час сну людина чує якийсь шум у будинку. Якщо виникає думка, що це може бути грабіжник, то природною реакцією стане страх, напруження і тривога, а тіло може відреагувати прискореним серцебиттям або відчуттям небезпеки. Але якщо наступної ночі чути подібний шум і людина думає, що це просто вітер або якийсь сторонній звук, то емоційна реакція буде зовсім іншою — людина почуватиметься спокійніше і не відчуватиме такого сильного страху. Завдяки таким прикладам діти можуть зрозуміти, що саме наші думки значною мірою визначають те, як ми почуваємося в певній ситуації. Тому під час обговорення важливо постійно повертати увагу дітей до цього зв’язку і ставити їм прості запитання: як ви себе почуваєте через ці думки, чи допомагають вони вам, чи є вони реалістичними і корисними. Після цього педагог може запропонувати дітям подумати про те, які позитивні слова або фрази вони могли б сказати самі собі у складній ситуації. Такі твердження допомагають підтримати себе у моменти хвилювання або страху. Наприклад, дитина може говорити собі: я впораюся з цим, я зможу це зробити, це не зашкодить мені, я знаю, що я хоробрий, це скоро закінчиться, я спокійний і контролюю ситуацію. Подібні фрази допомагають поступово змінювати внутрішній діалог дитини з тривожного на більш підтримуючий. Якщо є достатньо часу, корисно змоделювати подібну ситуацію у групі. Можна запропонувати одну з типових ситуацій, яка викликає занепокоєння, наприклад сильні спогади про пережиті події або страх перед певними нагадуваннями. Одна дитина може спробувати озвучити ті тривожні думки, які приходять їй у голову в такій ситуації, а інші учасники групи допомагають замінити ці думки більш підтримуючими і спокійними висловами. Така спільна робота допомагає дітям зрозуміти, що вони не залишаються наодинці зі своїми переживаннями.