Proceedings of the International scientific and practical conference ― German Ukrainian Forum on Reconstruction and Innovation‖ (March 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Dresden, Germany, 2026. - 135 p.

70 Дійсно, українська література завжди знаходила шляхи для розвитку й відображення ідей національної ідентичності навіть у часи тотальних заборон та політичного занепаду державності. Людська психологія побудована так, що чим більше заборон, тим більше буде опору. Тому заборони писати, навчати, видавати твори українською мовою сприяли активному пробудженню національної свідомості в кожного українця, а очолили цей опір літературні діячи. Твори М. Котляревського, Г. Сковороди, Т. Шевченка, Г. Квітки- Основ’яненка та інших українських класиків ще в далекі часи тотальних царських заборон перечитували, вивчали напам’ять, цитували, зберігали в кожній родині як найбільший скарб. На творах українських класиків виховувалися майбутні герої, які поведуть за собою маси на боротьбу за відстоювання своєї ідентичності, права на існування нації, окремої держави. Націоналістична та патріотична література минулих століть руйнує нав’язані стереотипи меншовартості, формуючи почуття національної гордості. Література допомагала й допомагає особистості знайти відповідь на питання «Хто я?». Читач ідентифікує себе як «часточку українського народу», що є основою національної самоідентичності. Через художні образи література допомагає не лише знати факти, а й емоційно переживати боротьбу народу за незалежність. Вона завжди була чимось більшим за мистецтво: у часи відсутності власної держави саме книга виконувала роль кордону, армії та Конституції. Українська література 1920-1930 років у порівнянні з попередніми періодами розвитку нашого письменства була приголомшливо багатою. Відродження національне, яке сприяло самоствердженню українських митців, мало вагоме значення для формування свідомості цілої нації, її ідентичності. На жаль, у революційний період існувало дві дійсності: національна, з одного боку, та більшовицька, з іншого. Поширювалася класова ненависть, заперечення героїчного минулого українського народу, тому вірність гуманістичним принципам в літературі сприяла збереженню духовних цінностей. На прикладі творчості М. Хвильового (новела ―Я (Романтика)‖) можна чітко простежити