Proceedings of the International scientific and practical conference ― German Ukrainian Forum on Reconstruction and Innovation‖ (March 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Dresden, Germany, 2026. - 135 p.

71 роздвоєність душі та наслідки фанатизму в боротьбі за вигадану ідеологію. Справжня українська література продовжувала боротьбу з культивуванням ―пролетарського реалізму‖, ―соцреалізмом‖, ‖заангажованістю‖. Щоб придушити вільну думку, викликати страх, укріпити покору, сталінський режим розгорнув масові репресії: 238 українських письменників було репресовано, розстріляно до 337 кобзарів, бандуристів та лірників, репресовано 85 вчених- мовознавців, звільнено в 2 тисячі співробітників освіти. Але українська література продовжує розвиватися і вести за собою, нагадувати своєму народові про духовні цінності (наприклад, роман ―Собор‖ О. Гончара). Такі митці як О. Вишня, М. Куліш через гумор та сатиру, із явним підтекстом, прихованим від «привладної» критики, висміювали безглузді радянські гасла та акцентували увагу на культурі, народних традиціях та історії українського народу, сприяли пробудженню самосвідомості. Шестидесятники стали гідним продовжувачами українського відродження. Радянська влада продовжує боротьбу з українським словом, але справжні митці не зраджують свій народ. Прикладом стоїцизму в літературі є творчий шлях Ліни Костенко, яка і зараз у свої 96 років продовжує творити для кожного українця, гартуючи віру в перемогу, віру в майбутнє України - вільної, незалежної та процвітаючої на рівні з іншими європейськими державами. Вона не співпрацює з політиками, вона творить для народу, у який вірить і до якого належить. Отже, саме література впливає на формування національно свідомої особистості. Тому вивчення історичного минулого через долю українських митців, через долю героїв творів, створених під впливом історичних подій, що відбувалися у світі, у рідній країні, формують істину, яка є запорукою самосвідомості, формуванню духовності, поваги до минулого та історії власного народу, який постійно веде боротьбу за свою ідентичність. Художні твори допомагають відчути себе частиною свого народу, його історії, долучитися до створення майбутнього вільної України. «Чорна рада» Пантелеймона Куліша або «Маруся Чурай» Ліни Костенко створюють тяглість поколінь. Читач починає ідентифікувати себе не як окрему одиницю, а як