Proceedings of the International scientific and practical conference ―Research Horizons in the Modern World‖ (March 27-29, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 135 p.

103 контрольній групі). Ці дані добре узгоджуються з сучасними дослідженнями, які вказують на значне посилення депресивних проявів та зниження якості життя у постковідному періоді, особливо на тлі хронічного больового синдрому. Як показують результати роботи С. Маселевіч та співавторів, навіть після легкого або середнього перебігу COVID-19 у значної частини пацієнтів зберігається виражена емоційна нестабільність, хронічна втома та зниження якості життя, пов’язане зі здоров’ям, що особливо гостро проявляється при наявності супутньої хронічної патології, зокрема дегенеративних захворювань суглобів [12]. Структура уражень суглобів також зазнала помітних змін: якщо в контрольній групі переважали ізольовані або обмежені форми ураження, то в пацієнтів після COVID-19 значно частіше реєструвалися множинні та поєднані ураження великих опорних суглобів (наприклад, кульшовий разом із колінним – 17,5%). Як показують дані досліджень В.З. Нетьяженка, така тенденція ймовірно пов’язана з компенсаторним перерозподілом навантаження на тлі вираженої постковідної астенії, а також з системним впливом тривалого низькоінтенсивного запалення на всі суглобові структури [6]. Отримані результати дозволяють стверджувати, що перенесений COVID-19 виступає потужним додатковим фактором ризику, який не лише посилює клінічні прояви деформуючого остеоартрозу, але й суттєво погіршує фізичне функціонування, соціальну адаптацію та психоемоційне благополуччя хворих. Як вказує Рекалов Д. Г. та співавтори, постковідний синдром через стійке підвищення прозапальних цитокінів (зокрема ІЛ-6 та ФНП-α), ендотеліальну дисфункцію та порушення трофіки тканин прискорює дегенерацію суглобового хряща, підтримує хронічний синовіт і сприяє формуванню стійкого больового синдрому [7]. Ці механізми пояснюють, чому стандартна нестероїдна протизапальна терапія в таких випадках дає ефект повільніше, а повне полегшення настає значно пізніше, ніж у пацієнтів без анамнезу COVID-19. Сучасний перебіг деформуючого остеоартрозу в умовах постковідного періоду створює низку нових клінічних і соціальних викликів. Згідно з