Proceedings of the International scientific and practical conference ―Research Horizons in the Modern World‖ (March 27-29, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 135 p.

106 корекція тривожно-депресивних станів. Це дозволяє підвищити мотивацію пацієнтів до регулярних занять та покращити дотримання рекомендацій. Нарешті, профілактичний компонент передбачає активний контроль маси тіла, корекцію метаболічних порушень (інсулінорезистентність, дисліпідемія, артеріальна гіпертензія) та обов’язкову вакцинацію проти актуальних штамів SARS-CoV-2, що значно знижує ризик повторного інфікування та тяжких постковідних проявів [2; 5]. Ключ до успіху такого підходу – мультидисциплінарна співпраця ортопеда- травматолога, ревматолога, лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, психолога, а за необхідності ендокринолога та кардіолога. Саме інтеграція зусиль різних фахівців дозволяє досягти синергічного ефекту, максимально уповільнити прогресування деформуючого остеоартрозу, зменшити частоту та тяжкість загострень, а також суттєво покращити якість життя пацієнтів у постковідному періоді. Висновки. / Conclusions. Проведене дослідження переконливо продемонструвало, що перенесена коронавірусна інфекція COVID-19 є потужним додатковим фактором ризику, який суттєво погіршує природний перебіг деформуючого остеоартрозу та значно знижує якість життя пацієнтів. У хворих, які перехворіли на COVID-19, періоди загострень стають помітно довшими та стійкішими: тривалість больового синдрому збільшується в середньому на 3-5 днів (з 2-4 до 6-10 днів), а ранкова скутість подовжується до 40-60 хвилин і більше. Стандартна нестероїдна протизапальна та знеболювальна терапія в таких випадках виявляється менш ефективною, а повне полегшення настає значно пізніше, ніж у пацієнтів без анамнезу COVID- 19. Окрім фізичних проявів, постковідний синдром спричиняє глибокі зміни в психоемоційній сфері. Сумарний бал за геріатричною шкалою депресії (GDS- 30) у групі пацієнтів після COVID-19 виявився вдвічі вищим порівняно з контрольною групою (524 бали проти 259 балів), причому всі 20 обстежених пацієнтів основної групи мали рівень вираженої депресії. Особливо виражені