Proceedings of the International scientific and practical conference ―Research Horizons in the Modern World‖ (March 27-29, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 135 p.

28 елементом національної безпеки, що впливає на захист суверенітету держави, стійкість суспільства, стабільність функціонування критичної інфраструктури, реалізацію прав людини та ефективність публічного управління в умовах збройної агресії, інформаційної війни, кібератак на державні ресурси та використання дезінформації як інструменту впливу на суспільну свідомість. В українській правовій системі відповідно до статті 17 Конституції України забезпечення інформаційної безпеки належить до найважливіших функцій держави. Це положення стало основою для формування нормативно-правової бази у сфері інформаційної та кібербезпеки, яка включає стратегічні документи, спеціальні закони, підзаконні акти та інституційні механізми координації. Уперше термін «національна безпека був використаний у 1904 в посланні президента Т. Рузвельта Конгресу США, в якому він доводив правомірність підпорядкування зони Панамського каналу інтересами національної безпеки Америки [1, с. 489-490]. «Національну безпеку» визначають як захищеність (стан захищеності) життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз, а під інтересами розуміють сукупність потреб (без відповідних здібностей) того чи іншого суб’єкта безпеки (особистості, суспільства, держави тощо). Державна безпека, права людини та інженерно- технічний захист інформації історично сформували поняття інформаційної безпеки. Державоцентрична традиція розглядає інформаційну безпеку як складова захисту суверенітету, територіальної цілісності, конституційного ладу та інформаційного суверенітету держави. Правозахисний – це доступ до інформації, свобода вираження поглядів, право на приватність та захист персональних даних. Інженерно-технічний підхід фокусується на захисті інформації як ресурсу та на безпеці інформаційних систем. У сучасній міжнародній практиці усталеним є підхід відповідно до якого інформаційна безпека визначається через сукупність базових властивостей інформації та систем, таких як конфіденційність, цілісність і доступність , що