Proceedings of the International scientific and practical conference ―Research Horizons in the Modern World‖ (March 27-29, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 135 p.

29 становлять класичну тріаду CIA . Разом із цим міжнародні стандарти допускають розширення такими характеристиками, як автентичність, підзвітність, незаперечність і надійність. Отже, у вузькому значенні інформаційна безпека постає як організаційно-технічна категорія, пов’язана з управлінням ризиками та захистом інформаційних ресурсів. В умовах інформаційної війни, гібридних конфліктів та зростання впливу цифрових платформ інформаційна безпека набуває ширшого значення, охоплюючи не лише захист інформації та систем, а й стійкість суспільства до дезінформації, пропаганди, маніпулятивних впливів, інформаційно- психологічних і когнітивних операцій. Саме тому в сучасному науковому дискурсі доцільно говорити про два взаємопов’язані виміри інформаційної безпеки – організаційно-технічний і державно-стратегічний. У національному законодавстві інформаційна безпека визначається через стан захищеності інтересів людини, суспільства і держави, а також через здатність протидіяти як технічним загрозам, так і негативним інформаційним впливам. Таким чином, сучасне розуміння інформаційної безпеки в українському контексті поєднує захист інформації як об’єкта й захист суспільства та держави як суб’єктів інформаційного впливу. [2] Державна та публічна політика є взаємопов’язаними, але не тотожними поняттями. Державна політика акцентує увагу на діяльності органів влади, на виробленні рішень і застосуванні владних механізмів для регулювання суспільних відносин. Публічна політика має ширший зміст, оскільки охоплює не лише державні рішення, а й участь громадянського суспільства, бізнесу, експертного середовища, міжнародних партнерів та інших заінтересованих сторін. У цьому значенні публічна політика є системою рішень, дій та інструментів, спрямованих на розв’язання суспільно значущих проблем. Теоретичне осмислення публічної політики у сфері інформаційної безпеки можливе через основні моделі аналізу політики: раціональна модель розглядає державу як актора, що виявляє проблему, оцінює альтернативи й обирає оптимальне рішення, що простежується у