Proceedings of the International scientific and practical conference ―Research Horizons in the Modern World‖ (March 27-29, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 135 p.

30 формуванні стратегій національної, інформаційної та кібербезпеки, створенні механізмів координації та систем реагування на інциденти; інкременталістський підхід пояснює поступовий характер реформ у сфері цифрової трансформації, захисту персональних даних, оновлення законодавства про кібербезпеку та розвитку цифрових сервісів; теорія множинних потоків акцентує увагу на ролі кризових подій як чинника відкриття «вікна можливостей» для політичних рішень. У кіберполітиці це проявляється після масштабних атак на критичну інфраструктуру або державні системи, коли суспільний запит, політична воля та готові інституційні рішення збігаються. Мережева модель публічної політики є особливо релевантною для сфери інформаційної та кібербезпеки, адже вона формується внаслідок взаємодії держави, міжнародних організацій, приватного сектору, технологічних корпорацій та громадянського суспільства. Інституціональний підхід, своєю чергою, наголошує на ролі державних органів, правових процедур і формалізованих компетенцій. Отже, сучасна державна політика у сфері інформаційної безпеки в Україні поєднує елементи всіх зазначених моделей. Варто зазначити, що сучасна українська модель спирається інформаційну безпеку та кібербезпеку, які є взаємодоповнювальними. Підсумовуючи можна зазначити, що останні тенденції розвитку української моделі свідчать про поступовий перехід до підходу життєвого циклу безпеки, коли захист систем розглядається як безперервний процес авторизації, оцінювання відповідності, моніторингу та реагування з посиленням уваги до створення спеціалізованих підрозділів із кіберзахисту, визначення відповідальних осіб, запровадження профілів безпеки та механізмів управління ризиками, зокрема у сфері критичної інфраструктури. СПИСОКВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ: 1. Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал