Proceedings of the International scientific and practical conference ―Advances in Science and Humanity‖ (March 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2026. - 176 p.

103 Незважаючи на наявність досліджень психологічного здоров'я плавскладу, питання динаміки переживання самотності залежно від часового чинника перебування у рейсі залишається недостатньо вивченим у вітчизняній науці. Виявлення «точок ризику» - часових проміжків, коли відчуття ізоляції набуває деструктивного характеру, — є необхідною умовою для розробки ефективних заходів психопрофілактики в морегосподарській галузі [2]. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Феномен самотності вивчається у психології у кількох ключових концептуальних вимірах. Когнітивна модель розглядає самотність як наслідок невідповідності між бажаними та реальними соціальними зв'язками, а самотність постає як суб'єктивна, дистресова реакція на вимушену ізоляцію [5]. Дослідники виокремлюють соціальну та емоційну самотність як якісно відмінні феномени, що потребують диференційованого вимірювання [4]. Екзистенційна парадигма акцентує на нерозривному зв'язку самотності з проблемами ідентичності та пошуку сенсу, що особливо актуально для людей, які тривалий час перебувають в умовах ізоляції [1]. У сфері морської психології дослідники фіксують, що рівень психологічного дистресу у моряків суттєво зростає вже після 4–6 тижнів рейсу, а самотність виступає одним із провідних предикторів емоційного виснаження та зниження мотивації до роботи [3]. Вітчизняні дослідження підкреслюють специфіку морської праці, де вертикальна субординація на судні обмежує неформальне спілкування та підсилює відчуття ізоляції навіть у колективі [2]. Мета дослідження - на основі теоретичного аналізу та емпіричних даних виявити специфіку переживання самотності моряками та встановити статистично значущий зв'язок між рівнем цього стану та часовим чинником перебування у рейсі. Виклад основного матеріалу. Емпіричне дослідження проводилось із залученням моряків торговельного флоту, які перебувають у рейсах різної тривалості (від 1 до 9 місяців). Для діагностики застосовувались два валідних психодіагностичних інструменти: «Шкала суб'єктивного відчуття самотності» (UCLA Loneliness Scale, Version 3, Д. Рассел) [5] та «Коротка шкала соціальної