Proceedings of the International scientific and practical conference ―Advances in Science and Humanity‖ (March 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2026. - 176 p.

143 Українське питання в суспільній думці кінця XVIII – першої половини XIX століття стосувалося становища українських земель під владою Російської імперії та усвідомлення їхньої ідентичності. У цей період відбувалися важливі зміни в політичній, культурній та соціальній сферах, які вплинули на розвиток української національної свідомості. Пригадаємо, що наприкінці XVIII століття після ліквідації Запорізької Січі та розділів Речі Посполитої, Російська імперія отримала контроль над значними частинами українських земель та активно впроваджувала імперське управління та соціальні інститути, що вплинуло на місцеву еліту та селянство. Потрібно зазначити, що наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. російська думка, на відміну від влади, ще не вважала «Україну» невід’ємною частиною «своєї ідентичності‖. Виразники поглядів шляхти робили акцент на самобутності Малоросії, військових заслугах, необхідності збереження/ відновлення елементів самоврядного (козацького) устрою, станових правах, частково демонстрували критичні настрої. Виразителям тогочасної суспільної думки були притаманні приналежність до Російської імперії та ―російського світу‖, лояльність імперській владі та безальтернативність імперської долі для Малоросії. В даному контексті хочу навести цитату з роботи М.Рябчука ―Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення‖: ―...майже міжгалактичний простір між двома світоглядами (Гоголя і Шевченка, прим.) - традиційно-ієрархічним і модерно-демократичним, імперсько-реґіональним і національним, «малоросійським» і власне українським, – простір, що його український етнос почав був долати у першій половині ХІХ століття і, властиво, долає ще й досі‖. Власне, на мою думку, це визначення повною мірою характеризує і різницю між ―малоросійським‖ та ―українським‖ проєктами, і зміни у соціальній думці першої третини ХІХ століття. Зміни ці, якраз і стали очевидними у 30-ті рр. ХІХ ст., коли російський міністр народної освіти С. Уваров сформулював головну ідеологічну доктрину