Proceedings of the International scientific and practical conference ―Advances in Science and Humanity‖ (March 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2026. - 176 p.

167 Сувої також широко використовували в Азії. Спочатку їх виготовляли з шовку а згодом – із паперу, який за фактурою був близьким до сучасного. Така практика виникла у Китаї приблизно у III столітті [1]. Одним із найважливіших відкриттів у галузі раннього книгодрукування вважають «Алмазну сутру», знайдену у печері бібліотеки Дуньхуан у Китаї. Це найдавніший точно датований зразок друкованої книги зі встановленою датою створення — 868 рік н.е. Сутра була надрукована за допомогою технології ксилографії, що можна вважати справжнім прототипом механізму друку. Друк виконувався з дерев’яних форм, на тонкому папері, після чого окремі частини були з’єднані в сувій довжиною п’яти метрів. Таким чином, «Алмазна сутра» є першим відомим прикладом повністю збереженої друкованої книги [3]. У Європі цього періоду книга була виключно рукописною. Втім у Римській імперії І–ІІ століть н.е. відбувався важливий етап у історії книги — перехід від формату сувою до кодексу – формат, у якому були зшиті аркуші, скріплені між двома обкладинками. Перші згадки про використання кодексу у книжковому форматі зустрічаються у творах Марціала, римського поета, який вважав його досить зручним. Проте довгий час зберігався авторитет сувою, а кодекс спочатку сприймався суспільством як менш престижна книжкова форма. Саме становлення кодексу стало одним з ключових етапів у європейській історії книги, він передував появі друкарства [4]. У період Середньовіччя в Європі зберіглося більше рукописних книг, ніж будь-яких інших видів мистецьких пам’яток того часу. Такі книги дослідники називають манускриптами, а рукописи з художнім оздобленням - ілюмінованими манускриптами. Більшість збережених середньовічних книг має релігійний характер. Християнська церква повністю контролювала освітній процес і книжкове виробництво, а місіонери використовували книги для проповіді та навчання [5]. Основною формою середньовічної книги став кодекс, який завдяки захисній палітурці мав кращі умови збереження. Саме це пояснює велику кількість рукописних книг, що дійшли до нашого часу. У Середньовіччі книги переписувалися вручну, переважно в монастирських скрипторіях.