Proceedings of the International scientific and practical conference ―Advances in Science and Humanity‖ (March 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2026. - 176 p.

168 Оригінальні тексти Біблії, праць Арістотеля, Платона та інших авторів не збереглися; вони відомі сучасності завдяки копіям, створеним середньовічними писарями. Часті пожежі та інші катастрофи призводили до втрати значної кількості книг, тому збереження стародавніх текстів було складною задачею [6]. Процес виготовлення рукопису був багатоступеневим: після переписування текст перевірявся коректором, далі його оформлювали ілюстратори, які створювали ініціали, орнаменти й мініатюри. Для збереження книги оздоблювали міцною оправою, часто з металевими елементами та застібками. Через високу вартість пергаменту сторінки книги іноді використовували повторно [5]. Створення рукописних книг було типовою практикою й для Київської Русі. Українське книгодрукування сприяло поширенню писемності серед духовенства та інших освічених верств населення. Центрами створення рукописів були монастирі. До нашого часу збереглася лише незначна кількість пам’яток книжкового мистецтва того періоду. Однією з найбільш визначних пам’яток в історії українського книгодрукування є Пересопницьке Євангеліє. Воно посідає важливе місце в історії національної культури. Манускрипт створено на пергаменті, а його конструкція складається з дерев’яної обкладинки, обтягнутої оксамитовою тканиною. Оформлення книги вирізняється високим рівнем художньої майстерності: текст супроводжується чотирма мініатюрами із зображенням євангелістів. Рукопис містить велику кількість деталей в оформлені на кожній сторінці: орнаментовані заставки, віньєтки на полях, складні рамкові композиції та використання позолоти [5]. Першими відомими друкованими творами, пов’язаними безпосередньо з українською культурою, були видання, створені за межами сучасної України. Зокрема, трактат Юрія Дрогобича, надрукований у Римі 1483 року, вважається найдавнішою відомою друкованою книгою українського автора. Кириличні видання кінця XV ст., здійснені Швайпольтом Фіолем у Кракові, ймовірно, були орієнтовані на українське суспільство. Вагомий етап становлення друкарства на українських землях пов’язують із діяльністю Івана Федорова. У Львові 1574