Proceedings of the International scientific and practical conference ―Advances in Science and Humanity‖ (March 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2026. - 176 p.

170 Вже наприкінці XIX століття відбуваються суттєві зміни як у технологічних галузях, так і у свідомості людства. Суспільство починає тяжіти до нових технологій і поступово звикати до нового ритму життя. Розвиток друкарської справи також зазнав стрімкого зростання, внаслідок якого традиційне ремесло перетворилось у повноцінну галузь промисловості з власною спеціалізованою технікою. У цей період виникають основні сучасні способи друку: високий (типографський), плоский (літографський, згодом офсетний) і глибокий друк. Паралельно розвивалася нова професія – ілюстратор. Це пов’язано з новими методами відтворення ілюстрацій, зокрема гальванотипія, цинкографія, автотипія та фототипія. Саме тоді в науковий обіг увійшов термін «поліграфія». В Україні технічне переоснащення друкарень відбувалося поступово: на початку XX століття в Києві діяли десятки друкарень, які володіли різними типами друкарських машин [9]. Початок утвердження нової української літературної мови у сфері книговидання пов’язаний із поемою І. Котляревського «Енеїда», три частини якої 1798 року були видані в Санкт-Петербурзі без відома автора, разом із великим українсько-російським словником. Відтоді розпочався процес поступового розширення сфер уживання української мови. За даними «Енциклопедії українознавства», у 1798–1840 рр. у межах Російської імперії було надруковано 44 українські книги, з яких лише 7 — на території України, переважно в Харкові, інші — поза її межами [8]. Перші літографічні майстерні в Україні відкрилися у Львові (1822) та Чернігові (1823), а з середини XIX століття почали активно використовуватися різноманітні друкарські машини. У другій половині XIX – на початку XX століття в поліграфічному виробництві розвивається офсетний друк, який був інноваційною технологією на той час. Наприкінці XIX століття на території України функціонувала значна кількість друкарень: у 1897 році в Києві їх налічувалося 22, в Одесі — 55, у Харківській та Волинській губерніях — по 27. Водночас більшість підприємств спеціалізувалася переважно на випуску газет, журналів, оголошень та іншої замовної продукції. Видавнича діяльність