Proceedings of the International scientific and practical conference ―Advances in Science and Humanity‖ (March 29-31, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2026. - 176 p.

171 книгарень також зазнала розквіту. Активно здійснювали друк різноманітних видань, зокрема, у Києві та Львові. Важливим культурним осередком був Національний інститут імені Оссолінських (Оссолінеум), що поєднував бібліотеку, друкарню та видавництво і спеціалізувався на виданні класичної літератури, наукових праць і підручників. Таким чином, упродовж XIX – початку XX століття друкарство в Україні поступово модернізувалося, розширювало технічні можливості [7]. Втім 18 липня 1863 р. до цензурних комітетів Києва, Петербурга і Москви надійшов циркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєва, який значною мірою призупинив розвиток українського книговидання. Циркуляром повністю заборонялося використання української мови в друці та шкільному навчанні. Унаслідок цього українське книговидання зосередилося переважно в Галичині – там вільно діяли українські наукові товариства, навчальні заклади та періодичні видання. Це пов’язано з тим, що там умови були відносно лояльнішими, адже цензурні обмеження здебільшого стосувалися змісту, а не мови. Всенаціональна діяльність сприяла виникненню ідеї культурної єдності українських земель. Мешканці східноукраїнських земель підтримували зв’язок із галицькою пресою як її кореспонденти та передплатники. Засноване у 1868 р. у Львові товариство «Просвіта» розглядало книговидання як один із головних напрямів своєї роботи. У 1869–1876 рр. воно видало 43 книжки загальним накладом майже 390 тисяч примірників. Надалі ситуація з розвитком української культури стала покращуватись. Українські книги продовжують жити попри складнощі: вони розповсюджуються через квартирні склади та приватних агентів. Зокрема такі журнали як «Київська старовина» та «Книгодрук» Харківського книжкового складу. У останні десятиліття ХІХ століття видавництва активно поширювалися – більшість маленьких містечок, мали власні друкарні та періодичні видання. У 1890-х роках відбувається становлення організованого продажу видань та формування власної торговельної мережі [8]. У період Першої світової війни (1914–1918 рр.) видавнича діяльність на українських землях значно скоротилася. У межах Російської імперії друк