Proceedings of the International scientific and practical conference ― Education and Scientific Progress‖ (February 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Manchester, United Kingdom, 2026. - 206 p.

134 Y el pino buscaba la plumilla del trino. Pero el ruiseñor lloraba sus heridas alrededor» [5]. «Листочок упав, / і два, і три. / Пливли місяцем осетри. / Вода спить годину коротку, / а біле море – сто годин. / А пані / вмерла в гіллі духмянім. / А черниця / співала серед полуниці. / А дівчина / боса по шишки бігла до / сосен. / А сосні / снились весінні пісні. / А соловей холов, / оплакуючи кров» [6]. Автор вибудовує метафоричний ряд, пов’язаний зі смертю, відштовхуючись від образу впалого листя. І далі виникає образ риби, яка пливе місяцем («Por la luna nadaba un pez»). Метафора розгортається у водний і ширше – морський – простір, корелюючись з мотивом сну. Образи, які послідовно йдуть далі, ще більше розкривають зв’язок із сюрреалістичною поетикою й увиразнюють тему смерті та страждання: «La dama estaba muerta en la rama» («Пані лежала мертва на гілці»), «La monja cantaba dentro de la toronja» («Черниця співала всередині грейпфрута»), «el ruiseñor lloraba sus heridas alrededor» («соловей плакав за своїми ранами навколо»). Риба та водна стихія, яка спить, є каталізатором руху до смерті. Якщо плужниківський дельфін у глибині напучує маля, стверджуючи органічну єдність та незмінність життя, то лорківські «риба-тінь» та «риба, яка пливе місяцем» розтинають простір для трагедії. Смерть у «Romance Sonámbulo» Ф. Гарсіа Лорки має колір «зеленої плоті» і смак солі, вона активна і «гуркотлива». А Є. Плужник знаходить у водній глибині гарант світової стабільності, де хаос – лише поверхнева ілюзія. Зіставлення «гіркого моря» Лорки та «безодні супокою» Плужника увиразнює ключову типологічну розбіжність: іспанський модерніст фіксує бездомність людини перед обличчям агресивних стихій, тоді як український поет у збірці «Рівновага» легітимізує глибину як єдиний справжній «дім» духу, де панує вічне і незмінне. Таким чином, іхтіоморфний код Ф. Гарсіа Лорки – це вісник «чорного звуку» та фатального кінця, що приходить із холодної паморозі, тоді як у