Proceedings of the International scientific and practical conference ― Education and Scientific Progress‖ (February 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Manchester, United Kingdom, 2026. - 206 p.

133 лорківська риба «відкриває шлях світанку» (букв. переклад фрази «abre el camino del alba»), який для героїв поета є початком фінальної трагедії. Гідропоетика Ф. Гарсіа Лорки не знає «непорушної глибини»; у нього вода – це стихія, яка або поглинає (утоплення), або виштовхує у простір фатуму. Риба у Лорки – металева, «ножоподібна», вона втілює агресивну силу смерті, Танатосу. Натомість Є. Плужник через образ дельфіна інтелектуалізує хаос, вбачаючи у водній глибині гарант світової стабільності. У лорківській візії світанок не приносить оновлення; він розчищається «рибою-тінню» («el pez de sombra»), яка виступає посередником між темрявою і світлом, але світло це – холодне і «заморожене» («estrellas de escarcha» – «морозні зірки»). Гідропоетика Ф. Гарсіа Лорки тут позбавлена плужниківської «безодні супокою». Навпаки, кожна деталь природи підкреслює агресивність стихій: смоковниця треться галуззям, як «наждаком» («lija»), а гора нагадує хижака, що наїжив «гіркі агави». Це простір, де вода присутня лише як «гірке море» («la mar amarga») – фінальна точка утопічних марень героїні. В іншому вірші іспанського митця – «Vals en las ramas» («Вальс у гіллі», зі збірки «Поет у Нью-Йорку», 1930) – образ риби також асоціюється з темою смерті. «Cayó una hoja y dos y tres. Por la luna nadaba un pez. El agua duerme una hora y el mar blanco duerme cien. La dama estaba muerta en la rama. La monja cantaba dentro de la toronja. La niña iba por el pino a la piña.