Proceedings of the International scientific and practical conference ― Education and Scientific Progress‖ (February 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Manchester, United Kingdom, 2026. - 206 p.

30 представлені люди. У будь-якій системі має значення робота цілого: це результат збільшення та динамічного балансу, адаптації та інтеграції, а не простої технічної ефективності. Початковий недолік підходів різних шкіл до управління полягає в тому, що вони фокусують свій інтерес тільки на одному основному елементі і не оцінюють ефективність управління як результат, який залежить від багатьох факторів. У цьому фундаментальна відмінність сучасного підходу до управління. Критерієм оцінки значущості, цінності та науково-практичної корисності різних ідей, поглядів і навіть визначенні парадигм управління може лише послідовне їх розгляд у ретроспективному аналізі. В умовах сьогодення позначилася зміна управлінських парадигм та підходів, що стало певним завершенням етапу еволюції науки управління, як галузі наукових знань. У процесі розвитку теорії управління було розроблено значну кількість методів, у тому числі як управління за цілями, за результатами, за відхиленнями, щодо ситуації та ряд інших. При цьому слід відзначити для них важливість фактора зворотного зв’язку та поділ систем на керуючі та керовані. Етап розвитку суспільства сьогодні характеризується підвищеним рівнем складності, невизначеності та глобальної взаємозалежності. Організації функціонують у VUCA-середовищі (volatility, uncertainty, complexity, ambiguity), що потребує принципово нових управлінських підходів. Управління в епоху VUCA — це не просто набір методів, а цілісна філософія, яка вимагає від лідерів певного світогляду, бачення, сміливості та готовності постійно вчитися [2, с.123]. Теорія управління перестає бути набором інструментальних методик. Вона трансформується у міждисциплінарну науку, що інтегрує економіку, соціологію, психологію, кібернетику, інституціональну теорію, теорію складних систем та цифрові технології. Зміни полягають у переході: від контролю до координації; від стабільності до адаптивності; від ієрархії до мережевих структур; від